Антон УКРАЇНЕЦЬ.
Сутність людини визначають її вчинки. Перед вибором, як діяти, кожен з нас постає повсякчас. Життя ж іде “і все без коректур”, як пише в одній зі своїх поезій Ліна Костенко, й у ньому одним байдуже усе, крім власних інтересів і матеріальних благ, а для других це просто неможливо. Саме вони, прагнучи змін в країні на краще, вирушають на Майдани, не “відкошують” від армії, а добровільно йдуть захищати Батьківщину. Принципові й активні, вони здатні жити заради інших. Таким за вдачею є і наш земляк, один із засновників ГО “Обласна ветеранська спілка учасників АТО Рівненщини” Антон Українець, з котрим вдалося поспілкуватися напередодні його повернення на службу у зоні АТО.
З побратимом.
- Антоне, нашим читачам буде цікаво дізнатися про Вас дещо детальніше...
- Народився, виріс і мешкаю я у Здолбунові, тут живуть і мої батьки. Навчався у ЗОШ № 1. По її закінченні вступив на факультет фізичного виховання Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука. Отримав диплом у 2010 році. Не такі вже й далекі свої студентські роки, як, певно, і більшість людей, згадую з приємністю. Адже в університеті знайшов чимало друзів, з ними й зараз підтримую контакти. Вдячний вимогливим викладачам. До речі, саме будучи студентом, усвідомив, що кожна людина має постійно, незважаючи на вік, вчитися, вдосконалюватись, розвиватися.
За словами Антона, дитячі послання зігрівають душі бійців.
Спортом, а конкретніше вільною боротьбою, займався з дитинства. Свого часу в мене, як і в основної частини здолбунівської дітвори, було два шляхи - або вулиця і всі її наслідки, або спорт. Обрав спорт і не шкодую, бо він додав фізичної витривалості, психологічної стійкості, дещо укріпив здоров’я.
Тренувався я під керівництвом Віктора Андрійовича Куцеля, а згодом, здобувши відповідний фах, працював тренером-викладачем з вільної боротьби у Здолбунівській ДЮСШ, яку він очолює. Посада за мною збережена, але і вихованців своїх, і роботу мусив лишити через війну.
- Мені відомо, що до армії, на Схід, йшли добровольцем. Що спонукало до такого вчинку?
- Просто не можна діяти інакше, коли на твою землю, твою державу зазіхають вороги, коли з вірою у європейське майбуття України свої життя на Майдані віддали герої Небесної сотні. Я проходив медкомісію у Рівному. І спочатку один з лікарів не підписав відповідних документів, але він теж торік був на Майдані, тож, поспілкувавшись зі мною, зрозумів і підтримав моє прагнення захищати Україну.