У футбольному сезоні-2017 ФК «Експрес», створений у лютому 2017 року, дебютував у другій лізі чемпіонату Рівненської області з футболу. Наші футболісти розділили 6-7 місця з командою «Верес-Водник», здобувши 32 очки, що можна вважати успіхом. Адже на початку сезону керівництво клубу ставило своїм спорт­сменам мету: закріпитися у першій шістці турнірної таб­лиці.
У кожному матчі залізничники намагалися нав’язати суперникам власну манеру гри. Щоправда, вдавалося не все - часом бракувало досвіду.
Перед початком сезону основним було питання комплектації команди. У більшості колективи, які беруть участь в першості області в усіх лігах, підсилюють свій склад запрошеними гравцями. Однак до ФК «Експрес» запросили лише місцевих футболістів зі стажем і молодих вихованців ДЮСШ. На поле виходили гравці різного віку, тож «сплав» молодості й досвіду мав стати запорукою успіху. Середній вік гравців становив 25 років. Усього в листі-заявці значилося 29 гравців.

обговорювали цього тижня на нараді в Здолбунівській РДА

Підбити підсумки того, як відбуваються будівництво, капремонти та реконструкції об’єктів у нашому краї, зібралися керівники установ, у які спрямовували кошти з бюджетів різних рівнів на проведення робіт, і підрядники, котрі ці роботи виконують. Адже до завершення року залишається зовсім небагато. Тому під час наради оперативно «пройшлися» об’єктами, щоб зрозуміти, яким з них зі спокійною душею можна поставити «плюс», а де потрібно якнайшвидше усувати недоліки.

Підписання Меморандуму про співпрацю.

Відтепер Здолбунівщина співпрацюватиме з Волноваським районом Донецької області. Перебуваючи там з робочим візитом, здолбунівчани не лише ознайомилися з реаліями життя цього краю, а й підписали Меморандум про співпрацю, зокрема у гуманітарній сфері.

Делегація з нашого району на чолі з головою Здолбунівської РДА Сергієм Кондрачуком перебувала у Волноваському районі з 7 до 9 листопада. За цей період наші земляки встиг­ли відвідати низку закладів, познайомитися з багатьма цікавими особистостями, а головне - відчути і зрозуміти, як живеться на Сході нашої країни людям регіону, котрий фактично межує з вій­ною.
Ця робоча поїздка відбулася на запрошення голови Волноваської районної ради Валерія Лубінця та народного депутата України Дмитра Лубінця і мала на меті налагодження партнерських відносин між двома районами.

У Волновасі, як і колись у Здолбунові, стоїть паровоз.


Розпочали свій візит здолбунівчани з відвідин трьох навчальних закладів Волноващини, де мали зустрічі з тамтешніми школярами й педагогами. Учні цих шкіл отримали у подарунок дитячі книги авторства Сергія Гридіна, книгу Петра Солтиса «370 днів у камуфляжі (записки артилериста)», а також видання інших авторів, які спеціально придбав депутат Здолбунівської районної ради Василь Тимощук.

Представники Рівненської обласної організації Всеукраїнської громадської організації «Громадська мережа «Опора» нещодавно презентували на Здолбунівщині новий проект – «Посилення відповідальної участі громадян в управлінні містом».
Як зазначили його організатори, метою заходу є підвищення рівня комунікації між владою та громадою у трьох містах – Вараші, Дубно та Здолбунові, а також покращення рівня володіння інструментами партисипації ініціативними мешканцями, депутатами та представниками влади. Незрозумілий для багатьох термін «партисипація» насправді пояснюється дуже просто: громадянська партисипація – це активна участь громадян у суспільному житті.

Яка вона, сучасна школа? Яку мету нині поставлено перед учнями й вчителями? Чи має право на існування у непростий час реформ сільська школа? Відповіді на ці запитання ми намагалися знайти на спільному засіданні учнівського парламенту та педагогічного колективу Івачківської ЗОШ І-ІІ ст.
Старшокласники, підсумовуючи свою дослідницько-пошукову роботу, виступали з презентаціями й повідомленнями про історію нашої школи. А вона в Івачкові діє з 1871 року. Тоді в ній навчалися діти з усіх нав­колишніх сіл: Копиткового, Новомильська, Гільчі та ін. У 60-х роках ХХ століття збудували нове приміщення закладу по вулиці Сільрадській, і 1 вересня 1968 року в ньому розпочалось навчання, а на його подвір’ї висадили ялинки, що й зараз привітно зустрічають усіх, хто навідується до храму науки.

Як на Здолбунівщині господарювали в АПК у 2017 році

Цьогоріч на сільгосппідприємствах Здолбунівщини
збільшилися надої молока.

Щороку у третю неділю листопада відзначаємо День працівників сільського господарства - професійне свято робітників ланів і ферм, людей, які виробляють найнеобхідніше - хліб і до хліба.

Цього дня маємо нагоду вклонитися матінці-землі і тим, для кого важка селянська праця була і залишається сенсом життя, хто попри всі негаразди чесно та сумлінно робить свою справу.
Приємно, що цей сільськогосподарський сезон трудівники нашого району завершили з хорошими здобутками. Цьогорічні результати господарської діяльності дають підстави на впевненість у тому, що населення району буде з хлібом, м’ясом, молоком. Адже сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства Здолбунівщини за 9 місяців 2017 року виробили валової продукції на суму 69,3 млн. грн.

З нагоди Дня української писемності та мови учні 11 класу Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 разом зі своїм класним керівником І. А. Вознейчук та вчителем української мови і літератури Н. П. Савчук 14 листопада завітали до Здолбунівської міської бібліотеки. Оглянули спеціально підготовлені виставку «І возвеличимо на диво і розум наш, і наш язик» (Т. Г. Шевченко) з поетичними творами письменників-класиків та літераторів рідного краю, а також виставку творів представників «розстріляного відродження», присвячену пам’яті невинно убієнних у листопаді 1937 року в урочищі Сандармох.

Активісти місцевих осередків Юнацького та Націо­нального Корпусів Здолбунова взяли участь у чотириденному семінарі-тренінгу «Вартові держави». Тренінг, спрямований на залучення молоді до активної участі в заходах з національно-патріотичного виховання, відбувся 9-12 листопада в м. Луцьк.

Минулої п’ятниці у 3-Б класі Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 відбулося свято осені. Це дійство організувала та провела класний керівник Галина Миколаївна Левченко.
Школярі відчували справ­ж­­ні азарт та захоплення, адже на свято завітало чимало гостей. До цього заходу наші дітки старанно готувалися, тож свято вдалося на славу.
Школярики порадували нас чудовими сценками, танцями та піснями. Вони розповідали вірші та прислів’я про осінь-чарівницю, загадували загадки. Всі маленькі учасники свята були одягнені у барвисті костюми листочків, птахів, овочів та фруктів.

Слова росли із ґрунту, мов жита,
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.
Ліна КОСТЕНКО

З 1997-го щорічно дев’ятого листопада у нашій країні відзначають важливе свято - День української писемності та мови. Саме до цієї дати працівники Здолбунівської цент­ральної районної бібліотеки спільно з членами літературної студії «Зорецвіт» (керівник Ю. Р. Бржечко) Здолбунівського районного центру творчості дітей та юнацтва підготували літературно-музичну композицію «Наша мова - мова вічної землі».
Захід для учнів 8-Б класу Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 6 (завуч Н. В. Середюк) та інших користувачів книгозбірні відбувся у читальній залі Здолбунівської центральної районної бібліотеки. Присутніх з історією виникнення писемності ознайомила Є. А. Самолюк, провідний бібліотекар ЦРБ. Про багатство, красу, витонченість, мелодійність мови і поєднання її з музикою йшлося у виступі Ю. Р. Бржечка. Члени студії «Зорецвіт» В. Годун, Д. Панчук, С. Омельчук, А. Матюк, М. Слевчук, І. Самолюк виконали власні пісні під супровід гітари. Вірш «Слово патріотки про мову» М. Солтис читала А. Шандалюк під звучання пісні Кузьми Скрябіна «Сам собі країна». Сестри Т. і Ю. Ковальчук представили аудиторії театралізоване дійство «Дві родички».
Крім того, до Дня української писемності та мови у бібліотеці оформили виставку книг «Найперше було слово...». Ці видання розкривають важливу роль нашої мови в утвердженні української державності.
Євгенія САМОЛЮК,
провідний бібліотекар
Здолбунівської центральної
районної бібліотеки.

У межах реалізації проекту «Служба медико-соціальної допомоги на дому, організація зустрічей та доз­вілля 200 жертв націонал-соціалізму у Здолбунові і Переяслав-Хмельницькому із залученням їхніх родичів та волонтерської молоді», який фінансується німецьким фондом «Пам'ять, відповідальність, майбутнє», відбулася зустріч з начальником Здолбунівського відділу обслуговування громадян Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області Ната­лією Лещенко. Вона розповіла про роботу, виконану органами Пенсійного фонду України у зв’язку з прийняттям Верховною Радою третього жовтня ц. р. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Кращі завжди попереду. Ними захоплюються. Їм за­з­д­рять. Згодом їхні вчинки та здобутки переосмислюють. І це цілком логічно й зрозуміло. На жаль, з часом у людській пам'яті «губляться», стираються, немов вкрившись імлою, деталі подій та окремих рис, притаманних непересічним особистостям. А в шаленому вирі сучасного інформаційного потоку частково втрачається й пам'ять історична, пам'ять поколінь. Запобігти цьому, можливо, допоможе ось ця публікація - нарис зі спортивної історії нашого рідного міста про майстра спорту з легкої атлетики Володимира Володимировича Панасюка.

Володимир Панасюк народився 14 січня 1941 року в Здовбиці. Так склалося, що батька свого він навіть не бачив, як і той сина. Адже наприкінці 1940 року Володимир Панасюк старший був призваний до війська, пройшов усю війну і загинув у 1945-му в Чехії. А мама, Харитина Данилівна Панасюк, усе життя працювала в колгоспі ланковою, прагнучи поставити на ноги єдиного сина. Зважаючи на специфічність праці в тогочасних колгоспах, щоденно вихованням Володі займалася його бабуся по татові - Марія Натифорівна Панасюк. А от про «чоловіче» виховання хлопчини дбав батьків брат - Микола Онуфрійович Панасюк. Саме він, дядя Коля, затятий спортсмен, прищепив любов до спорту і своєму племіннику. На фото внизу – маленький Володя з дядею Колею.

У 2018-му наша землячка Любов Петрівна Шаркова (на фото) мала б відзначати важливий і приємний ювілей - 30 років на посаді завідуючої сільським клубом села Лідаво. Але цьогоріч навесні, коли підвело здоров’я, улюблену роботу змушена була полишити. Однак зуміла мужньо сприйняти ці випробування, не зневіритися, не зламатися. І далі кожен її крок життєвим шляхом проміниться любов’ю - до людей, до творчості, до України. Бо й сама ж вона - Любов.

Здовбиця - Лідаво - Здолбунів
Любов Петрівна родом зі Здовбиці. Там збігло дитинство, там стрічала юність. Звісно, як і решта сільських дівчат, знала працю по господарству, дослухалася до маминих порад. А в час дозвілля з подругами ходила до клубу, «на танці». В одне з сусідніх сіл, найчастіше - в Уїздці, бо тоді у молоді в моді був такий своєрідний «обмін». На той час і гадки не мала, що колись Лідаво буде її справжнім домом.

 


«Висить ябко, висить, але впасти мусить. Коли дів­ка файна...». Люба віддавала подругу заміж. На тому весіллі й примітив її лідавський хлопчина. Там познайомились. Потім спілкувалися. Заміж покликав. Відтоді, як у листопаді 1987-го на рушник стали, переїхала до нього у Лідаво.
Уже три десятиліття вони у парі. Чоловік для пані Люби - друга половинка і надійна опора. Вміє він підтримати, і по-доброму пожартувати, аби підняти настрій. Разом дбають про оселю, господарку, бо ж реалії такі, що «на зарплату сподівайся, а з городом і худобою - таки надійніше». Зростили сина, тепер радіють онуку, стараються, чим можуть, помагати своїм дітям, що живуть у Здолбунові. Сюди, до внучка, любляча бабуся наві­дується майже щодня. Утім, стосовно пані Люби «бабуся» - це, швидше, почесний родинний «титул», бо ні за тим, як вона виглядає, ні за тим, якою є в душі, так її називати зовсім не хочеться.

В одній зі шкіл Волноваського району

Цього тижня делегація здолбунівчан відвідала Волноваху, що на Донеччині. Наші земляки вирушили до цього міста на запрошення голови Волноваської районної ради Валерія Лубінця та народного депутата України Дмитра Лубінця, щоб налагодити партнерські відносини та підписати угоду про співпрацю між двома районами, передусім у гуманітарній сфері.
У складі делегації до Волновахи вирушили голова Здолбунівської РДА Сергій Кондрачук, його заступник Сергій Гридін, депутат Здолбунівської районної ради Василь Тимощук, директор ДНЗ «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту» Руслан Шевчук та начальник Здолбунівського міжрайонного відділу СБУ в Рівненській області Володимир Сич.
Як повідомив один з учасників поїздки, голова Здолбунівської РДА Сергій Кондрачук, наші земляки побували у кількох школах Волноваського району, де поспілкувалися з колективами та учнями, подарували школярам книги. Дітей з Волноващини запросили на Здолбунівщину на новорічні свята.

Після прийняття безвізового режиму дуже багато наших краян виявили бажання отримати біометричні закордонні паспорти. Однак період виготовлення таких документів доволі тривалий. Причому про те, що ситуація схожа у різних регіонах України, працівники установ, які ці документи видають, відвідувачів попереджають одразу.
За інформацією управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, оформлення паспорта за звичайним терміном, яке мало б тривати двадцять робочих днів, може затягтися й до двох з половиною місяців. А термінове виготовлення такого документа, що повинно б тривати сім робочих днів - до півтора місяця.
У Здолбунівському районному секторі управління ДМС України в Рівненській області точних термінів оформлення паспортів теж не називають, аргументуючи, що друкують ці документи у Києві на ДП «Поліграфічний комбінат «Україна».
- Оскільки паспортів ми не друкуємо, то не можемо пообіцяти громадянам, що їх виготовлять протягом визначеного терміну. Зараз закордонні паспорти отримують ті, хто подав документи на початку жовтня цього року, - зазначив начальник Здолбунівського районного сектора управління ДМС України в Рівненській області Віктор Томашевський.
На сьогодні у Здолбунівському РС УДМС України в Рівненській області діє вже дві станції прийому документів на виготовлення закордонних паспортів та паспортів у формі ID-карток. Тож тепер відвідувачів там приймають значно швидше. Нагадаємо, згідно із законодавством, термінове виготовлення закордонного паспорта коштує 810,32 грн., звичайне - 557,32 грн.
Ірина САМЧУК.

Богдан КУБАЙ передав Олегові ТИЩЕНКУ
цікаві артефакти.

Приблизно з такою періо­дичністю нині попов­нюються фонди Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею. Адже небайдужі краяни, які прагнуть збагатити колекції цього закладу, постійно приносять туди різноманітні артефакти. Бійці дарують музею воєнні атрибути, митці - свої роботи. Приходять і ті, хто володіє цікавими речами та прагне, щоб їх побачила широка аудиторія.
Днями до музею завітав здовбичанин Богдан Кубай, аби подарувати власну колекцію монет та паперових банкнот СРСР, Польщі, Білорусії, Узбекистану. Частину купюр хлопець, як колекціо­нер, свого часу зібрав сам, а дещицю знайшов на своєму подвір’ї.
- У нашому будинку раніше мешкала старенька бабуся. Коли ми його купували, вона попереджала, що тут можуть трапитися цікаві знахідки. Згодом у гаражі ми й виявили старі банкноти та монети. А якось навіть відкопали колишню швейну машинку, - розповів Богдан.

Перед покладанням лампадок до меморіалу у Биківні.

Поїздку до пам’ятних місць і духовних святинь українського й польського народів організувало четвертого листопада Товариство польської культури Здолбунівщини для учнів суботньо-недільної школи польської мови, що діє при ньому. В дорогу комфортабельним автобусом тоді вирушило близько п’ятдесяти дорослих і малих екскурсантів. Супроводжували групу голова названого Товариства Софія Михалевич та вчителька польської мови Ельжбета Пьотровська.

- В історії Польщі й Украї­ни чимало трагічних подій. Обидві держави пройшли складний шлях до своєї незалежності, розвивають двосторонні взаємовідносини на засадах добросусідства. У Товаристві ми прагнемо надати можливість краянам з польським корінням, і не тільки, глибше пізнати польські культуру, історію, традиції, мову, але шануємо й українські, адже Україна - наш дім. Плануючи поїздку на особливий день, коли українці і поляки у своїх храмах поминають усіх, хто вже залишив цей світ, мали на меті нагадати насамперед молоді, наскільки важливо будувати своє життя на засадах людяності. Нагадати, якою наддорогою ціною виборюються воля і мир. А також вклонитися пам’яті тих, хто згинув у цій борні, - зазначила пані Софія.

На Інститутській...


Отож, спочатку учасники мандрівки відвідали Національний історико-меморіальний заповідник “Биківнянські могили”, що розташований на північно-східній околиці Києва. Фактично це найбільше в Україні місце масового поховання жертв сталінських репресій. Сюди, на таємну спецділянку НКВС УРСР, наглухо обгороджену височезним суцільним парканом, у 1937-1941 роках ночами вантажівки звозили розстріляних і закатованих у київських тюрмах політв’язнів та скидали у заздалегідь підготовлені ями. У серпні-вересні 1941-го розстрілювали вже у самій Биківні. Спецділянка мала площу 5,3 га. Аби ніхто не дізнався про те, що там насправді коїться, для місцевого населення вигадали “офіційну легенду” про артилерійський склад, об’єкт охороняли.
На думку істориків, там, у Биківнянському лісі, свій останній спочинок знайшли десятки тисяч жертв так званого “Великого терору”. Були це люди різних національностей і віросповідання, представники чи не усіх соціальних прошарків суспільства. Для українців, поляків, євреїв, православних, католиків, іудеїв, науковців, митців, інженерів, лікарів, правників, священиків, військових, робітників і селян у Биківні вторована катами дорога смерті була одна, спільна. Як і дов­гий шлях до правди й одна на всіх гірка й болюча людська пам’ять нині.

Розлучення і діти – тема болюча, але, на жаль, актуальна. Зазвичай розірвання шлюбу є надзвичайно складним емоційно етапом, в ході якого виникає чимало питань. А найважливіше - саме стосовно дітей: з ким з батьків вони проживатимуть, чи врахують, ухвалюючи рішення щодо цього, їхнє бажання, і хто у рішенні ставить останню крапку?..
Роз’яснення, як діяти за таких обставин, надали в межах проекту «Я МАЮ ПРАВО!» спеціалісти Міністерства юстиції.

Місце проживання дитини, яка не досягла віку 10 років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, якій уже виповнилось 10, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла віку 14 років, визначає сама дитина.
- Батьки, за бажанням, можуть укласти договір щодо батьківських прав та обов’язків того з них, хто проживає окремо від дитини, - пояснює начальник Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Іванна Смачило. - Такий договір визначає умови утримання (аліментні зобов’язання), виховання, навчання, догляду, які спрямовані на забезпечення нормального фізичного, духовного й морального розвитку дитини, та може містити положення щодо її місця проживання. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким з них проживатиме малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або ж судом.
При цьому беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини, її вік, стан здоров'я та інші суттєві обставини.
Дитина не може проживати з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкоголем або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Приємно, що у Здолбунівській ЗОШ І ст. № 7 наші діти мають змогу не тільки здобувати знання, а й весело відпочивати. Вони займаються у спортивному гуртку, багато мандрують, розвивають музичні здібності, пробують сили в акторському мистецтві. А нещодавно учні 4-В класу представили своїм товаришам по школі виставу «Колобок-супермен». Її головний герой, гідно витримавши різні випробування, став справжнім захисником мешканців лісу.

Відтепер кожен з нас може обрати терапевта, педіатра або сімейного лікаря у будь-якому медичному закладі. Медична допомога вже не прив’язана до місця прописки, проживання чи розміру хабара. Поки що приписна кампанія (процес вибору лікаря й укладення договорів) триває у пілотному режимі. А на все­українському рівні розпочнеться після підписання Президентом закону № 6327.

Крок перший: визначитися з лікарем
Найпростіше це зробити, якщо ви знаєте хорошого лікаря, обслуговуванням якого залишилися задоволені. Або ж поцікавтеся у родичів чи знайомих – можливо, вони порадять спеціаліста з амбулаторії сімейної медицини або поліклініки, яка підходить вам гео­графічно.