Розлучення і діти – тема болюча, але, на жаль, актуальна. Зазвичай розірвання шлюбу є надзвичайно складним емоційно етапом, в ході якого виникає чимало питань. А найважливіше - саме стосовно дітей: з ким з батьків вони проживатимуть, чи врахують, ухвалюючи рішення щодо цього, їхнє бажання, і хто у рішенні ставить останню крапку?..
Роз’яснення, як діяти за таких обставин, надали в межах проекту «Я МАЮ ПРАВО!» спеціалісти Міністерства юстиції.

Місце проживання дитини, яка не досягла віку 10 років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, якій уже виповнилось 10, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла віку 14 років, визначає сама дитина.
- Батьки, за бажанням, можуть укласти договір щодо батьківських прав та обов’язків того з них, хто проживає окремо від дитини, - пояснює начальник Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Іванна Смачило. - Такий договір визначає умови утримання (аліментні зобов’язання), виховання, навчання, догляду, які спрямовані на забезпечення нормального фізичного, духовного й морального розвитку дитини, та може містити положення щодо її місця проживання. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким з них проживатиме малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або ж судом.
При цьому беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини, її вік, стан здоров'я та інші суттєві обставини.
Дитина не може проживати з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкоголем або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Щоб вирішити супе­речку через органи опіки, один з батьків має подати до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи: заяву; копію паспорта; довідку з місця реєстрації (проживання); копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності); копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини; довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування.
Засідання комісій, які розглядають спори між батьками щодо визначення місця проживання дитини, проводяться у разі потреби, але не рідше ніж 1 раз на місяць.
Позовна заява подається до суду за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.
У суді необхідно доводити такі обставини: відповідальне ставлення до своїх батьківських обов’язків; стан здоров’я як батьків, так і дитини; матеріальне становище батьків; можливість забезпечення належних житлових умов; сімейний стан батьків; інші - які мають суттєве значення (шкідливі звички, графіки роботи, професія тощо).
Малолітня дитина має проживати у встановленому місці, яке не може бути змінено самочинно.
- Якщо один з батьків без згоди другого змінить місце проживання дитини, суд, за позовом зацікавленої особи, має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за поперед­нім місцем проживання. Виняток - наявність небезпеки для життя і здоров'я дитини у місці визначеного проживання, - коментує Міністр юстиції України Павло Петренко. - Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.
Докладніші консультації можна отримати, звернувшись у Головне територіальне управління юстиції в Рівненській області, що за адресою:
м. Рівне, вул. Замкова, 29, тел./факс (0362) 63-40-46, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., www.facebook.com/rivnejust.

Додати коментар