Чи не щодня, йдучи на роботу, проходжу попри пологовий будинок, з яким сусідить житлова територія. Помітивши знайому, гукаю їй «добридень». «Тихо…» – відповідає жінка, приклавши до губ палець. «Щось сталося?» – питаю. «Людина народжується…» – сказала Єва і показала в бік пологового будинку.
Ми дві старші жінки, котрі знають, що таке пологи, прикипівши до місця, перетворилися в слух і раптом ранкову тишу прорізав голосний жіночий крик: «А-а-а-а…» На мить припинився. Тоді повторився ще. Потім ще – голосніше, потужніше. А за мить пролунав інший крик – писклявий плач немовляти, яке спекотного червневого дня прийшло у цей світ. Народилася людина. Ми з Євою полегшено зітхнули, посміхнулися одна одній і вголос побажали незнайомій нам матері та її дитині здоров’я і щастя.

Уже традиційним для нашого центру творчості є захід, який організовує керівник зразкової студії естрадного співу Михайло Павлович Така. Він іще зовсім молодий керівник, але встиг проявити себе як активний організатор масових заходів та справжній поціновувач української пісні. Його вихованці Софія Омельчук, Каріна Мохначук, Вікторія Кальчук й інші не раз ставали не тільки лауреатами різноманітних районних, обласних, Всеукраїнських конкурсів, а й їх призерами. До прикладу, нещодавно Софія Омельчук і Каріна Мохначук на Всеукраїнському пісенному конкурсі в Києві посіли друге місце.

Наші літстудійці зав­жди готові порадувати свої­ми виступами школярів, відвідувачів бібліотек та ін. Залюбки відвідали учасники «Зорецвіту» й кілька заходів у книгозбірні БКЦ. Саме там відбувались незабутні літературно-мистецькі «здибанки», ініціатором котрих виступив режисер театральної студії «Кажан» Василь Гізун. У ході цих зустрічей літстудійці мали унікальну нагоду зустрітись з відомими у різних напрямках творчості особистостями. Наприклад, захоплено слухали голос заслуженого артиста України Олексія Заворотнього. Порадувала їх і група рівненьких гумористів, що прибула до Здолбунова на чолі з Юрієм Березою.

Активна група нашого центру творчості на чолі з його директором Ларисою Бондарчук завітала з концертною програмою на освітній соціально-медичний фестиваль «Дошлюбна підготовка молоді у сучасних форматах освіти», що відбувся у Рівненському базовому медичному коледжі.
На конференції вихованці Здолбунівського РЦТДЮ почерпнули багато корисної інформації. Доповіді там читали кандидати та доктори наук. Зокрема й директор медколеджу - професор Ростислав Сабадишин.

Триває творчо-просвітницька акція «На варті своєї держави», започаткована нашим закладом на старті нав­чального року. Вже відбулися зустрічі в Дерманській гімназії, Глинській ЗОШ, Мізоцькому ліцеї. На кожній з них відбувався обмін досвідом, господарі розповідали про історію свого села, селища, про героїв, які звідти родом. А наш творчий «десант» дарував присутнім змістовну концертну програму. Разом з вихованцями нашого закладу щораз приїздили й свідки нинішньої війни - боротьби України з агресором.

Вічний революцйонер -
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, -
Він живе, він ще не вмер.
Іван ФРАНКО

Україна - єдина, вільна, суверенна держава, сповнена героїзму. Сот­ні років, сотні перешкод, сотні намагань захопити. Але ми незламні, ми - українці.
Українець - той, хто відданий своїй рідній землі. Той, у чиєму серці палає любов до Батьківщини.
Доля України доволі нелегка. Як же довго ненька Батьківщина відстоювала свою свободу! Скільки має героїв, а разом з тим, яку безліч втрат. І все ж в один прекрасний день таки було проголошено незалежну державу - Україну.
Та не надто довго насолоджувалися ми волею. Не надто довго раділи життю під мирним небом. Лютий сепаратизм проник на територію держави. Один за одним віддані країні бійці, аби її захистити, покидали свої домівки. Спочатку ми думали: певно, швидко це закінчиться. Та ні - помилялись.

Здолбунівчанин Віктор Голуб отримав чергові відзнаки міжнародних конкурсів карикатур. Зокрема на конкурсі «The 5thGold Panda International Cartoon and Illustration Competition (Cartoon)» у Китаї та «OLIVE CARTOON CONTEST» у Північному Кіпрі. Вітаємо нашого земляка і зичимо йому подальших творчих досягнень.

Мистецький захід, який вже декілька років поспіль на Здолбунівщині не проводився, знову ожив. «Дерманський світильник» – літературно-мистецьке свято, на якому збиралося чимало письменників не тільки з Рівненщини, а й інших куточків України, відбулося минулої неділі у Дермані Другій в оновленому форматі. Гостями заходу стали не тільки майстри слова, а й історики-науковці та прихильники туризму. Знайти для себе заняття змогли і найменші, ставши учасниками різноманітних майстер-класів.

Саме таке наповнення передбачили організато­ри краєзнавчого проекту «Дерманський світильник». А все тому, що хотіли зацікавити заходом якомога ширше коло людей. Тож вийшов «Дерманський світильник» не тільки мистецько-розважальним, а й науковим.
З’їжджатися до Дерманської гімназії, де і відбувся краєзнавчий проект, гості почали з самого ранку. Там на них вже чекали цікаві інсталяції та майстер-класи від народних умільців. Насамперед місцеве та районне керівництво разом із гостями поклали квіти до пам’ятного знаку на честь першої писемної згадки про Дермань, меморіальних дощок Уласу Самчуку та загиблому воїну Андрію Бріку.

 


Згодом учасники з різних регіонів Рівненщини та України реєструвалися для участі у науковій історико-краєзнавчій конференції «Дерманська та Мізоцька земля в українському та загальноєвропейському вимірі», а дітлахи тим часом вже «окупували» на дитячій галявині народних умільців Сніжану Король та Ірину Кухар. Там вони виплітали віночки та виготовляли інші вироби з природного матеріалу. Вирізували витинанки, а також розфарбовували розмальовки. Самі ж науковці перед стартом конференції відвідали на території навчального закладу музеї Уласа Самчука та Бориса Тена.

Дякуємо Вам за те, що ви з нами. Просимо всіх, хто передплатив газету на перше півріччя, продовжити передплату на друге півріччя. Запропонуйте нашу газету своїм друзям, родичам, колегам на роботі. А ми докладемо максимум зусиль, щоб газета була наповненою й цікавою.
Нагадуємо, що передплатна вартість 15 грн на місяць + вартість поштової послуги.
Оформити передплату можна у будь-якому пош­товому відділенні Здолбунівського району.
Передплатний індекс – 61314.

Це була феєрія українського колориту, справжнє свято української душі, захоплюючий спектакль, де важко розібратися, хто глядач, а хто артист. Неповторна атмосфера і національна самобутність справжньої української ярмарки у Здолбунові. Саме таким був заключний акорд концерту ансамблю народного танцю «Горлиця» Будинку культури цементників. «Браво!» «Молодці!» – лунали дружні вигуки під шалені оплески. «Невже це справді за один рік?» – здивовано прозвучало у залі.
І це дійсно так. Ансамбль народного танцю «Горлиця» створений минулого року. А вже нинішньої весни ансамбль, художнім керівником якого є Марина Грубая, відсвяткував свою першу річницю, завершивши традиційний сезон творчих звітів художніх колективів під назвою «Мистецька палітра – 2018». Це був надзвичайно плідний рік, адже за цей період створено сім прем’єрних номерів: «Як у нас на Україні», «Поліська полька», циганський танець «Колесо фортуни», «Танго», «А дівчина Горлиця», «Карапет», «Як колись давно на ярмарку в Здолбунові було» – у всіх цих танцювальних композиціях відчувається характер нашого народу, повнота його життя, неповторність його звичаїв і традицій, побуту і вірувань.

Поняття «здоровий глузд», як і те, що розумна мисляча людина має ним керуватися, усім зрозуміле. Проте, панове, погодьмося із тим, що насправді ми здебільшого здоровим глуздом не керуємося. А чим? – спитаєте. Соціальними стереотипами! – відповість вам будь-який психолог. І це справді так. Соціальні стереотипи, як шаблони мислення і поведінки людей, міцно вкорінюються в нашій свідомості і людина автоматично думає і діє так чи інакше.
До чого я все це веду? Щоб підкреслити відому істину: ніякі декларації чи навіть закони до змін у суспільстві не призведуть, поки не зміняться внутрішньо самі люди, не поміняються їхні стереотипи мислення й поведінки. Якщо ми звикли класти на прийомі в лікаря невеличкий хабарчик, а той лікар звик брати, то гадаєте, завтра вже цього не буде? Буде. І у лікаря, і у вчителя чи викладача, і у чиновника – скрізь.

Розпорядження міського голови від 4 червня 2018 року № 82-р

З метою поліпшення стану довкілля, благоустрою, озеленення, приведення в належний санітарний та естетичний стан, підготовки міста до свята Дня конституції, керуючись статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:
1. Провести з 11 червня по 22 червня 2018 року декаду благоустрою міста.
2. Керівникам підприємств, організацій, установ, об’єктів торгівлі всіх форм власності:
- привести у належний санітарний стан виробничі території;
- впорядкувати прилеглі території та території, які закріплені згідно рішення виконавчого комітету міської ради від 23.02.2024 року № 36, провести обрізку кущів , почистити прибордюрну частину дороги, пофарбувати огорожі.

З 15 травня у Здолбунові розпочато купальний сезон. Мешканці міста та його околиць цікавляться: а як же щодо дотримання санітарних вимог? Чи безпечно купатися у здолбунівських водоймах? Дослідженням цього питання займалася наш кореспондент Дарина Ковальчук.

Щодо безпечності самої води та грунту на прибережних пляжах. За результатами досліджень, проведених Здолбунівським районним лабораторним відділенням ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр МОЗ України» в травні поточного року, вода з поверхневих водойм, питних фонтанчиків, пісок з пляжів за мікробіологічними та паразитологічними показниками відповідають санітарним вимогам. За словами завідувача Здолбунівським районним лабораторним відділенням ДУ «Рівненський ОЛЦ МОЗ України» Наталія Будинко, моніторинг якості води поверхневих водойм та грунту в санкціонованих місцях масового відпочинку проводитиметься впродовж всього купального сезону.

За  принциповим поєдинком 8-го туру здолбунівських шахістів  Олег Прокопчук - 
Йосип Борзенко За  принциповим поєдинком 8-го туру здолбунівських шахістів  Олег Прокопчук - 
Йосип Борзенко спостерігає Анатолій Кирилюк.

У здолбунівській гімназії пройшло справжнє свято шахів – на щорічний турнір пам’яті Олександра Ковальчука з’їхалось 63 спортсмени з Рівненської, Житомирської і Хмельницької областей.
Олександр Костянтинович Ковальчук (1950-2010), інженер-будівельник за фахом, за покликом душі багато років організовував змагання з шахів у Здолбунівському районі, вів шахові гуртки для юних шахістів, популяризував мудру гру у районній газеті.
На високому рівні пройшов цьогорічний турнір. Зареєстрований він Міжнародною федерацією шахів FIDE, результати виступу кожного спортсмена обліковувались рейтингом rapid-FIDE. Загалом призами та подарунками відзначені 16 спортсменів у 6 номінацях!

Реалізовуючи політику уряду щодо підвищення соціальних стандартів та ефективності системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, Здолбунівське від­­ділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області створює всі необхідні умови для справедливого забезпечення потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання страховими виплатами.
На обліку у відділенні управління виконавчої дирекції Фонду у Рівненській області перебуває 217 потерпілих на виробництві та членів їхніх сімей.
Продовжуючи започатковану з 2012 року практику осучаснення щомісячних страхових виплат, відділення здійснило кілька підвищень страхових виплат відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6.12.2023 № 1774-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 № 1053 „Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей”.

Цього четверга поблизу Здолбунівського районного будинку культури відбулася виставка озброєння, військової техніки, а також показові виступи бійців підрозділів спеціального призначення.
Захід зібрав чимало охочих оцінити військову міць нашої держави. Як зазначили організатори, таку виставку провели задля забезпечення заходів допризовної підготовки, військово-патріотичного виховання, формування у молоді патріотичної свідомості.
Фото Ірини САМЧУК.

Відповідь на лист Ніни Остроголов у газеті «Нове життя» Відповідь на лист Ніни Остроголов у газеті «Нове життя» від 18 травня

Шановна редакціє «Нового життя»!
Прочитала у вашій газеті лист Ніни Павлівни Остроголов й вирішила подискутувати з нею щодо написаного.
Ніно Павлівно, дякуйте Богові, що ваші рідні пережили війну і залишились живими. Що ні вони, ні їхні ровесники не потребують ні поклоніння вічному вогню, ні «військового кулешу», ні «фронтової чарки пам’яті», бо все це без молитви за своє здоров’я і за вічний спокій тих, хто поклав своє життя у цій війні, розв’язаній двома безумцями, – невігластво.
Я – дитина війни. І скільки себе пам’ятаю, пригадую день Юрія Переможця, бо в нашій родині це був день родинного поминання мого дядька, старшого маминого брата Юри, якого в 1944 році мобілізували з сусідськими хлопцями на вій­ну. Йому було 18 років. З тих хлопців лише один повернувся живим і розповідав, що їм навіть погонів не встигли пришити і погнали перед танками в атаку. Це було на території Румунії. Сусід Михайло, який вижив, повернувся пораненим і контуженим, розповів, що в тому бою чув останній вигук Юри: «Хлопці, прощавайте, я вмираю!». Але батькам прийшла звістка про те, що він пропав безвісти. До смерті батьки не могли змиритися із загибеллю сина і сподівалися на чудо, бо як можна молитись за упокій дитини, яку не хоронили? Цей біль ніколи не мине, а пам’ять про Юру живе в його племінниках та їхніх дітях: сини двох братів і внук найменшої сестри – носять ім’я Юри, а 6 травня – у нас день родинної скорботи. Всі ми молимось за душу вбитого воїна Юрія, вічна йому пам’ять і царство небесне, подаємо милостиню і передаємо спогади про нього нашим дітям і онукам.
Що стосується думки Ніни Павлівни щодо голови адміністрації Сергія Юрійовича Кондрачука, то це вже звичайнісінька помста «обуреної групи людей», яких вшанували не за радянським сценарієм, а запропонували помолитись у храмах за вбитих воїнів і здоров’я живих. Так, як це робить весь християн­ський люд. Ніна Павлівна лякає нас «штатами» і «колонією», але дозвольте вам нагадати: багато полонених радянської армії, які вижили, влаштували своє життя у країнах, створивши потужну українську діаспору. Тих же, хто повернувся в СРСР, згноїли в таборах, як «изменников Родины».

Працівники Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді щотижня виїздять на села, де відвідують так звані проблемні чи неблагополучні родини. У кожній родині своя ситуація і сімейні конфлікти вирішуються по-різному. Ця реальна історія лише одна із сотень подібних. Може комусь вона допоможе в прийнятті рішення у своїй ситуації.

На що тільки не готова піти жінка заради збереження сім’ї та задля дітей! Звісно, з цього правила є чимало винятків, бо жінки бувають всякі, як зрештою й чоловіки. Проте психологи пояснюють, що коли будь-яка людина тривалий час перебуває в становищі, де її безупинно гноблять – б’ють і принижують, психологія жертви стає її єством, глибоко вкорінюється. Тож навіть коли така жінка і звертається за поміччю до інших людей чи до соціальних служб, це не означає, що вона пораду почує й до неї дослухається. У пригніченому стані людина стає безпорадною й не бачить виходу навіть у простій, як для стороннього ока, ситуації.

Того дня, коли дідусь Тимофій вибрався на маршрутку, щоб їхати на кладовище, погода була не вельми добра. Та це для нього не мало значення. Сил не мав, але його плани не мінялися – помаленьку йшов.

Коли придибав на зупинку, людей там було багато як ніколи. Усі кудись поспішали, а маршрутка затримувалася. Ті, що квапились на роботу, помітно нервували. Ходили сюди-туди, ніби це вплине на прибуття автотранспорту.
Аж ось очікуваний транспорт нарешті вигулькнув із-за рогу вулиці. Маршрутка повільно зупинилась, двері відчинились і лавина люду всією масою уперлась у двері машини. Бідного худорлявого дідуся Тимофія з паличкою виштовхнули геть, та ще хтось і кинув спересердя: «І куди ще цей старий преться? Сидів би вдома такої погоди!» Тож коли запхалися нарешті до салону авто всі, то під деревом залишився стояти лиш спертий на свій ціпок дідусь Тимофій. Він опинився за бортом не лише маршрутки, але й життя, яке його останнім часом добре побило. Тож дивився на завантаження маршрутки і на його очах появилися сльози. «Не поїду значить і сьогодні», – мовив сам до себе.

Минулої суботи здолбунівський «Локомотив» провів матч на виїзді проти одного з аутсайдерів групи «Б» — команди «Сокіл» з Осової.
Відразу варто відзначити поле команди з Полісся – до початку чемпіонату були сумніви, чи атестують його взагалі. Поле таки атестували, але якість його була не найкращою. Завдяки ямам та горбам м‘яч часто змінював траєкторію руху, що аж ніяк не давало можливостей обом клубам зіграти швидкий і комбінаційний футбол…