Юлія КОРНЮХ спілкується з водієм.

У Здолбунові продовжуються війни між водіями маршруток та учасниками АТО. Минулого тижня ми писали про ситуацію, коли водій маршруту «Рівне-Здолбунів» нагрубіянив бійцю Андрію Токарчуку. Тоді побратими воїна влаштували кермувальнику маршрутки виховну бесіду. Почувши вибачення водія, АТОвці відпустили чоловіка з миром. Проте виявилося, що не тільки цей водій у нас в районі нахабно поводиться з учасниками АТО та іншими пасажирами.

Мізочанка, воїн-доброволець Юлія Корнюх часто стикається з недоброзичливим ставленням до неї одного з водіїв маршруток. За її словами, ще жодного разу вона не змогла скористатися правом безкоштовного проїзду в транспорті. Адже водій, який їздить у Мізоцькому напрямку, постійно їй грубіянить та відмовляє у пільговому проїзді.
Днями пані Юлія поверталася зі Здолбунова разом зі своєю донечкою та чоловіком, також воїном АТО. І знову водій відмовився везти сім’ю безкоштовно.
– Ми сіли у маршрутку «Рівне-Стеблівка». За кермом був саме цей водій. Показала посвідчення. Сказав мені, що нас, АТОвців, вже аж надто багато, і якщо він всіх братиме, то нічого не заробить. Мені стало образливо. Бо вже не вперше так. Одного разу цей водій кинув моє посвідчення, замість того, щоб віддати мені в руки. Я не використовую цей документ постійно. Не вимагаю, щоб мені надавали купу преференцій. Та якщо маю право на безкоштовний проїзд, то чому мені відмовляють? – розповіла жінка.

З цього приводу минулого тижня побратими Юлії зібралися на автовокзалі у Здолбунові, аби поспілкуватися із цим водієм. Вимагали від нього вибачення перед жінкою-воїном. Водій таки вибачився.
Проте, як каже жінка, їй потрібне передусім людське ставлення. Втім, як і всім учасникам війни на Сході України. Адже не пільга для них головне, а повага людей, яких вони захищають.
До слова, ситуація, яка склалася в той день на автовокзалі, дуже не сподобалася деяким пасажирам маршрутки. Вони обурювалися, бо поспішали на кладовища, до рідних у гості або ж просто по справах. Проте, як розповіла сама пані Юлія, коли водій відмовляв їй у проїзді, пасажири чомусь мовчали.
Хоча водій неодноразово ображав й інших пасажирів. Постраждали від хамства навіть жінка з дитиною з інвалідністю.
Та вибаченнями з боку водія інцидент не вичерпався. Вже цього понеділка у Рівненській ОДА зібралися керівництво управління інфраструктури та промисловості адміністрації, воїни та представники перевізника, який найняв цього водія на роботу. Бійці вимагали його звільнення, проте перевізник на вимогу не реагував.
Як зазначив член ради спілки ветеранів АТО Рівненщини Юрій Поліщук, найбільша проблема у перевезеннях – це хамство водіїв.
– Хамство серед водіїв у бік АТОвців стає нормою. Вони стоять у курилках і розповідають одне одному як круто принижують бійців. У цьому біда. Ось водій сидить і не розуміє, в чому він не правий. Бо його підтримують друзі, родичі. І поки жорстко не буде покарано водія, доки його не звільнять, не змусять публічно вибачитися, доти всі вважатимуть, що вони безкарні. Бо заплатять 130 грн чи навіть 1300 грн. штрафу і будуть далі грубіянити. Але так скоро виникне ситуація, що таких людей вже ніхто не захоче захищати і їхати на Схід, – резюмував Юрій Поліщук.
Натомість представники перевізника зазначили, що прослідкувати за кожним водієм вони не можуть. Адже мають багато маршрутів. Кожному водієві вони дають список пільгових категорій, які він зобов’язаний провозити безкоштовно.
А щодо хамства, то за це представники перевізника звільнити водія таки відмовилися. Мовляв, немає у них іншого працівника. Бо багато повиїжджали за кордон і нема ким його замінити.
Тим часом на гарячу лінію Рівненської ОДА від жителів Здолбунівського району почали надходити дзвінки з проханням не звільняти водія.
– Приходить багато звернень з Мізоча, Борщівки, Бущі. Кажуть, що водій їх влаштовує і просять не звільняти його. Проте ми не маємо такої компетенції. Рішення про звільнення ухвалює сам перевізник. Ми лише рекомендували звільнити водія від виконання обов’язків на даному маршруті на вимогу учасників АТО та місцевих активістів, – зазначив начальник управління інфраструктури та промисловості Рівненської ОДА Федір Мисюра.
Чим закінчиться інцидент, на разі невідомо. Нині залишається сподіватися, що такий урок від громадськості водії усе ж засвоїли і якщо вже не поважають бійців, то бодай дбатимуть про власну репутацію, щоб не втратити роботи. Хоча не всі люди за кермом однакові. Є такі, з якими приємно їздити не тільки вчорашнім бійцям, але й і всім пасажирам. А людська вдячність коштує далебі дорожче за будь-які гроші, бо вона повертається сторицею.
Ірина САМЧУК,
фото автора.

«УБеДе» 

Він зайшов в «маршрутку» на зупинці
І, немов соромлячись себе,
Хлопець, у потертім камуфляжі,
Витягнув з кишені «УБеДе».
А водій, аж вирячивши очі,
Слиною по лобовому склі:
– Як мене вже всі ви задовбали!
Сунете ці «кірки» бойові!
Я пальне купую, запчастини,
Щоб вас задарма весь день возить?!
Почекаєш! Через півгодини
Сядеш в іншу. Якщо пощастить.
Поряд дід поправив окуляри,
І мовчить як в рот води набрав.
З уст тонких не випустить і пари –
Його син ніде не воював.
Мужичок, навпроти мене мнеться,
(Видно, похмелитися б йому).
Тільки гляне, зразу ж відвернеться.
Він не захотів йти на війну.
Ззаду он прищавий ПеТеУшник
До вікна з байдужістю припав,
І спокійно поправля навушник.
(Татко «відкосив», не воював).
Збоку жінка, й хлопчики-політки:
– Ну то що ми їдемо, чи ні?! –
В неї чоловік на заробітках
У Росії, а не на війні.
Не здригалась, як дзвонив «мобільний»,
Не молилась потай від дітей.
Бо у неї чоловік – цивільний.
Він заробить для сім’ї грошей.
І маршрутка, що мовчала доти,
Загула. Хто цитькав, хто кричав.
Не сказавши навіть слова проти,
Хлопець вийшов. А я …. Промовчав.
Я боявся сварку розпочати,
І оце цькування попустив.
Я боявся захистить солдата,
Що мене на Сході захистив.
Я дивився через скло на нього,
Чуючи як в скронях аж гуде.
А АТОшник став біля дороги
І поклав в кишеню «УБеДе».
А мені аж вдарив жар в обличчя,
Я себе картав і зневажав,
Що не вийшов і не став в узбіччя
З хлопцем, що за мене воював.
Сергій Коломоєць.

Додати коментар