- Сергію Юрійовичу, нещодавно Ви звітували перед депутатами районної ради про роботу за рік, і ті затвердили звіт одноголосно. Яким загалом був для Вас перший рік на посаді голови РДА?
- Він сплинув дуже швидко, і був, звичайно, важким. Але я вважаю, що маю право озиратися на пережите з певною гордістю, адже разом з командою вдалося за цей період зробити немало. А тому, навіть зважаючи на всі складнощі сьогодення, мені було про що звітувати перед депутатами.

Нарада з тваринниками області щодо створення кластеру "Натуральне молоко".

- Отже, давайте «пройдемося» по галузях. Розпочнемо з освіти. Чи не в кожному номері ми писали про будівництва, реконструкції та ремонти освітянських об’єктів…
- Якщо йдеться про капітальне будівництво в освіті, то варто виокремити енерго­збереження у цій галузі. Ми намагалися діяти послідовно. Торік на базі нашого району відбувся міжрайонний семінар-практикум з питань енергоефективності та енергозбереження. До цього заходу здійснили серйозні розрахунки, чітко визначивши, скільки коштів затрачається на опалення кожної бюджетної установи. І взяли за мету зробити все, щоб у наших закладах не лише стало тепло, а й відбувалася економія енергоносіїв. Результати такої роботи є суттєвими. Торік Рівненська ОДА оголосила обласний конкурс проектів з енергоефективності. Кожна райдержадміністрація могла підготувати та подати «на область» свої проекти, і, в разі, якщо конкурсна комісія схвалювала проект, на його реалізацію виділяли 70 % від необхідної суми з обласного бюджету. Загалом у 2015 році в області було реалізовано 42 таких проекти. Дев’ять з них - проекти Здолбунівського району, що є першим показником серед усіх районів. Ми здійснили заміну тепломережі в Копитківській ЗОШ, провели заміну вузлів обліку та регулювання теплової енергії у міських ЗОШ № 1, № 3, № 4 і № 7, районному будинку культури. За співфінансування міської ради встановили вузли обліку теплоенергії у ДНЗ «Ладоньки», «Дзвіночок» та «Усмішка». Загалом з районного бюджету було витрачено трохи більше 200 тисяч гривень, близько 40 тисяч гривень - кошти міської казни. Зав­дяки цим заходам лише за 3 місяці опалювального сезону, з листопада до січня, вдалося зекономити понад півмільйона гривень! А головне, що у всіх цих закладах було тепло.

Під час відкриття оновленого ФАПу в с. Орестів.

Ще в трьох школах району, Глинській, Уїздецькій та Гільчанській, ми запропонували інвестору встановити котельні на твердому паливі. За кошти Державного фонду регіонального розвитку (90 % виділяється з державного бюджету, 10 % - з районного) у 2015 році ми реалізували 4 проекти, з яких 3 - з енергозбереження в галузі освіти. Зокрема здійс­нили реконструкцію паливної з переводом на тверде паливо та заміну тепломереж Спасівської ЗОШ, завершили будівництво котельні Ступнівського НВК, провели реконструкцію (ремонт фасаду) Білашівської ЗОШ. Щоправда на останньому об’єкті через певну безвідповідальність підрядника роботи тривають досі.

Підлітковий клуб за місцем проживання "Гармонія",який з 2015 року
функціонує на базі Новомильської ЗОШ.

За кошти субвенції на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає в зоні спостереження Хмельницької АЕС, ми завершили будівництво паливної на твердому паливі та заміну мереж Бущанської ЗОШ, здійснили у цій школі ремонт туалетів. Провели й чималу роботу задля утеплення приміщень. За кошти освітянської субвенції та районного бюджету у закладах освіти було замінено понад 200 вікон і дверей. До того ж у 2015 році ми зекономили ресурс, який дає змогу продовжувати такі роботи і цьогоріч. Зараз у школах району триває заміна на енергоощадні ще понад 200 вікон. Тож за рік наша команда справді встигла чимало зробити у сфері енергозбереження в освіті.

Робоча зустріч з сільгоспвиробниками на базі ФГ "П"ятигірське".

- Але чи достатньо цього? Адже більшість шкіл потребують суттєвого поліпшення матеріально-технічної бази?
- Звичайно. Ми робимо ремонти на тисячі, але розуміємо, що наші установи потребують поліпшень на мільйони. Але ж нереально зробити все і одразу. На останній зустрічі з освітянами одна директор школи розповіла, скільки всього потребує її заклад. Я погодився і навів суму, яку торік спрямували на поліпшення матеріально-технічної бази цієї школи, та запитав, чи було у 2014 році більше. Отримав відповідь, що ні. Тоді запитав, чи правильно, що у 2015-му цей заклад отримав більше, ніж у попередні 5 років загалом? І отримав ствердну відповідь… Якщо конкретніше, то йдеться про придбання фарби, будівельних матеріалів, а також запчастин та паливно-мастильних матеріалів для шкільних автобусів. Придбано комплексні кабінети фізики та біології на суму понад 350 тисяч гривень, погашено борги за попередні періоди. Минулого року нам вдалося здійснити реконструкцію даху будівлі Здовбицької ЗОШ, ремонт спортивної зали міської ЗОШ № 3... А ще наприкінці 2015-го ми змогли виплатити грошову винагороду усім освітянам району, а також 2 % премії тим педагогам, які підготували переможців та призерів олімпіад і змагань.

Реалізація проекту з енергоефективності (заміна котла та вікон)
у дитячому садочку "Теремок" Урвенської сільської ради.

- А що заплановано здійс­нити в галузі освіти цьогоріч?
- Задумів є багато. Плануємо за кошти Державного фонду регіонального розвитку розпочати будівництво дитячого садочка у Новомильську, хочемо продовжити заходи з енергозбереження, зокрема встановити прилади обліку та регулювання теплової енергії у тих міських установах, де їх ще немає. Також у планах ремонти приміщень кількох ЗОШ, спортивних залів, реконструкції дахів тощо. Важливо, що на ці роботи плануємо спрямувати не лише кошти районного бюджету, а й фінансування з інших бюджетів та джерел. Можна пишатися тим, що накопичений у 2015 році ресурс дав змогу розробити вкрай потрібні освітянські програми та забезпечити їх фінансування цьогоріч. Йдеться про районну програму роботи з обдарованою молоддю на 2016-2018 рр., яка передбачає видатки на проведення олімпіад, конкурсів, спортивних змагань, творчих конкурсів та нагородження їх переможців тощо. Загалом на цю програму з районного бюджету виділено 250 тисяч гривень. Також здійс­нюватиметься фінансування районної програми створення єдиного інформаційного простору освіти району на період 2016-2018 рр., яка, серед іншого, передбачає забезпечення навчальних закладів безлімітним високошвидкісним Інтернетом, придбання мультимедійних проекторів тощо. На цю програму виділено 50 тисяч гривень.

Під час зустрічі у Здолбунівській ЗОШ №5
з Генеральним консулом Республіки Польща в Луцьку Беатою Бживчи.

- В одному з попередніх номерів ми писали про оптимізацію мережі навчальних закладів району…
- Оптимізація мережі ЗНЗ району - чи не єдине питання, щодо вирішення якого керівництво РДА та районної ради мають різне бачення. Наголошую, йдеться не про відсутність порозуміння, адже кожна зі сторін чудово розуміє іншу. Райдержадміністрація, відповідно до своїх повноважень та завдань, які йдуть «зверху», розробила детальний план оптимізації ЗНЗ району. Який, до речі, не передбачає закриття жодного закладу. Просто деякі школи з І-ІІІ ступенів могли б стати школами І-ІІ ступенів. Це ті ЗОШ, де на 15 дітей 17 працівників. І якщо поділити суму коштів, яка виділяється на рік на такі школи, на кількість дітей, котрі там навчаються, то отримаємо понад 30 тисяч гривень у рік на дитину. Виходить якесь «елітне репетиторство». Разом з тим, аргументи проти оптимізації наводить і районна рада. Але зрозумійте: ні райдержадміністрація загалом, ні відділ освіти зокрема, не мають повноважень оптимізувати заклади освіти. Такі повноваження має тільки районна рада. А тому й остаточне рішення - за нею. Тому хочу звернутися до усіх педагогів та представників територіальних громад району: не приходьте до мене з проханнями: «Не закривайте нашу школу». Бо це - не мої повноваження.

Спасівська ЗОШ завдяки реалізації проекту за кошти Державного фонду
регіонального розвитку отримала нову систему опалення.

Цьогоріч ми не виплачуємо освітянам надбавку за престижність педагогічної праці. Не виплачуємо і не будемо виплачувати доти, доки у нас є «збиткові» школи. А тому відповім тим педагогам, які питають, де їхня надбавка: вона у видатках на утримання малокомплектних шкіл, і ви її не отримуватимете доти, доки ці школи не оптимізовані.
- Судячи з певних підсумків діяльності, зробити справді вдалося чимало. А звідки ресурс?
- Коли я прийшов на посаду, борг у районному бюджеті становив 800 тисяч гривень. Упродовж 2015 року нам вдалося не лише погасити цей борг, частина якого «висіла» ще з 2012 року, а й отримати перевиконання районного бюджету у майже 10 мільйонів гривень. З цієї суми 5,5 мільйона гривень «перейшли» на 2016 рік як вільні залишки районного бюджету. Решту суми було використано у 2015 році. При цьому ми намагалися постійно діяти за принципом: кожна копійка, витрачена з районного бюджету, повинна давати 2-3, а то й 10 копійок з інших бюджетів чи джерел. Саме тому основним пріоритетом було співфінансування, про співвідношення якого я вже говорив. Яким чином нам вдалося отримати цей ресурс? Насамперед це стало можливим завдяки фінансовій децентралізації. Завдяки змінам у бюджетному кодексі частина коштів перестала йти «на Київ». Разом з тим, у наявності такого ресурсу є заслуга і місцевої влади, адже наповнення місцевих бюджетів - пріоритетне завдання у роботі першого заступника голови РДА Леоніда Власюка, і він вживає усіх заходів, щоб з ним впоратися.

За кошти Державного фонду регіонального розвитку триває реконструкція Білашівського НВК.

- Нещодавно ми розповідали про районні програми у сільському господарстві. Чого вдалося досягти за рік у цій галузі?
- Здолбунівщина - один з лідерів в області у цій галузі, за що велика шана усім нашим сільгоспвиробникам. Допомагаємо їм, чим можемо. Так, у 2015 році наші сільгоспвиробники отримали часткове відшкодування з кош­тів держбюджету відсотків за короткотермінові кредити на загальну суму в понад 1,3 мільйона гривень. Акумульований у 2015 році фінансовий ресурс дав змогу вперше за останні роки спрямувати кошти на районні програми у сільському господарстві. Йдеться про програму підтримки збільшення обсягів виробництва ярої пшениці та гречки у Здолбунівському районі на 2016-2018 роки (з районного бюджету виділено 40 тисяч гривень) та районну програму розвитку тваринництва Здолбунівського району на 2016-2018 роки (з районного бюджету виділено 35 тисяч гривень). Таким чином, відшкодовуватимемо орієнтовно 300 гривень за кожен гектар посіяної гречки. Що ж стосується програми з тваринництва, то вона передбачає матеріальну допомогу тим домогосподарствам, які утримують три та більше корів. Кожне з них отримає допомогу в розмірі 250 гривень на 1 корову. Це, звісно, небагато, але наголошую, що це районні кошти, які останнім часом на такі заходи не виділялися взагалі.

Під час вшанування пам"яті жертв голодоморів та політичних репресій.

Двадцятого січня цього року відбулася нарада, у якій взяли участь більшість керівників чи представників сільгоспвиробників Здолбунівщини. Останніми місяцями трапляються випадки, коли представники певних господарств пропонують людям укласти договори і віддати свій пай в оренду, при цьому одразу пропонуючи «на місці» одну тисячу гривень. А те, що паї цих людей уже в оренді і це підкріплено відповідним договором, жодну зі сторін не цікавить. Тож я запитав у сільгоспвиробників, як має діяти у такій ситуації влада. Усі були одностайними, що це є недоб­росовісною конкуренцією. Адже більшість наших аграріїв працюють в районі вже давно, всі добре знають один одного. Неприпустимо, коли хтось, на сьогодні фінансово потужніший, намагається забрати землю у сусіда, який, можливо, переживає не найкращі часи. Як наслідок, зав­дяки порозумінню, знайденому під час наради, та іншим заходам у деяких селах такі випадки вдалося призупинити. Але не всюди. Проте я сподіваюся, нас все-таки почують і ті, хто зараз не хоче дослухатися. Адже нам у цьому районі жити, дивитися один одному в очі.

Відкриття пам"ятної дошки загиблому в АТО земляку Павлу Петренку.

- Упродовж року в районі активно обговорювали процес децентралізації. Якою наразі є ситуація з об’єднанням громад на Здолбунівщині?
- Ми, відповідно до власних повноважень, здійснили великий обсяг роботи в цьому напрямку. Неодноразово побували в кожному селі, провели багато зустрічей, форумів, семінарів, доводили, що фінансово Здолбунівщина виграє, якщо у нашому районі буде 4 об’єднані громади. Натомість не всі сільські ради погоджуються із запропонованим проектом. А оскільки об’єднання є доб­ровільним, ніхто нікого не примушуватиме до нього силою. Але варто зважити, що торік майже мільйон гривень з районного бюджету спрямовано на заробітну плату працівникам сільських рад. До прикладу, Стара Мощаниця у 2015 р. отримала 136,5 тисячі гривень власних податків. А на утримання апарату сільради у рік потрібно 222,5 тисячі гривень. Тому 86 тисяч гривень торік на цю сільську раду було спрямовано з районного бюджету. За ці кошти можна було б в селі і клуб відремонтувати, і дорогу прогрейдувати. А таких сільських рад у районі загалом є 9.
На жаль, дехто хоче використати цю реформу, щоб стати «господарем» кількох сіл, ставлячи за мету отримати більшість у наступних місцевих радах та, відповідно, землі, ліси й інші природні багатства на території цих рад. Проте громадам варто пригадати, як і коли відбувалося первісне накопичення капіталу таких «господарів життя». Тепер ці люди прикрили свої шрами, отримані від куль під час «розбірок» часів 90-х, елегантними костюмами, а бажання нажитися на громаді - лукавими посмішками. Проте я впевнений, що наші громади розумні та розберуться, хто є хто: хто справді працює для людей, а хто свого часу накрав, а зараз роздає подачки перед виборами та обіцяє золоті гори…
- Останнім часом Здолбунівщина «на слуху» через ситуацію, що склалася із залізничною лікарнею. Що зараз відбувається з цим мед­закладом?
- Те ж саме, що й з вісімдесятьма такими ж закладами по всій країні. Держава прийняла рішення реорганізувати такі лікарні і передати їхнє майно місцевим громадам. У майбутньому на місці, де була залізнична лікарня, ми бачимо міську амбулаторію № 4 і територіальний центр обслуговування громадян похилого віку та інвалідів. Намагатимемося максимально працевлаштувати усіх спеціалістів непенсійного віку, які працювали у залізничній лікарні. У міській амбулаторії № 4 буде 22,5 штатних одиниць, певну кількість спеціалістів візьме терцентр. Наразі ж ми виділили з районного бюджету 433 тисячі гривень, щоб вивільнити працівників закладу.
- А як Ви ставитеся до такого рішення держави?
- Звісно, неприємно руйнувати те, що створювалося десятиріччями. Але маємо розуміти, що бюджет - не гумовий. От Здолбунів - місто залізничників та цементників. А лікарню мають лише залізничники. То давайте відкриємо ще й державну лікарню окремо для цементників. У нашому районі більше тисячі вчителів і тисячі освітян-пенсіонерів, а окремої лікарні педагоги не мають. То давайте відкриємо заклад і для них, бюджет все витримає. Якщо ж серйозно, то я переконаний, що нам треба працювати не над кількістю медичних закладів, а над якістю медпослуг, які там надаються. А тому з приємністю відзначаю, що Здолбунівщина потрапила у перелік районів, де у 2017 році за кошти Світового банку планується реконструкція шести ФАПів та амбулаторій на загальну суму в понад 16 мільйонів гривень. Також передбачено придбання великої кількості обладнання для ЦРЛ, стаціонарного та портативного медичного обладнання для сімейних лікарів, медичних установ у селах. Влада Здолбунівського району повністю виконує всі умови Світового банку і, впевнений, нам вдасться реалізувати усе заплановане, що стане серйозним поштовхом для розвитку медицини району загалом.
- На останні сесії районної ради приходили керівники та тренери районної ДЮСШ «Колос» та розповідали про припинення фінансування з районного бюджету…
- Після мого призначення ми детально проаналізували штатні розписи наших районних спортивних шкіл і зробили висновок, що у кожній 40 % штату - тренери, а решта працівників - директори, їх заступники, бухгалтери, секретарі, завгоспи і т. д. А тому виникла думка створити одну об’єднану спортшколу, де буде один директор, у нього один заступник, а решта штату - тренери. Натомість у «Колосі», який є громадською організацією, чомусь вирішили, що ми маємо його фінансувати з районного бюджету. Логіку зрозуміти важко, адже на Здолбунівщині десятки громадських організацій, проте вони чомусь не вимагають фінансування. При цьому ми зазначили, що готові забрати в районну ДЮСШ усіх без винятку тренерів «Колоса», створивши для них відповідні вакансії. І для тренерів в умовах праці нічого не зміниться. Нічого не зміниться й для вихованців «Колоса». Зрештою, порозуміння вдалося знайти, тренерський склад «Колоса» написав заяви на працевлаштування до районної спортшколи.
Є і ще одне нововведення, реалізоване у 2015 році. У нас працювало 8 підліткових клубів за місцем проживання, і всі ці заклади були зосереджені у Здолбунові. А діти в селах не мали можливості відвідувати спортивні секції. Саме тому я доручив «перенести» КзМП з міста до сіл. Як наслідок, маємо спортивні секції у Новомильську, Гільчі-2, Мізочі. Є вакансії у Будеражі, Глинську, Дермані-2, які сподіваємось заповнити. Відкрили та фінансуємо секцію з шахів. Приємно, що наприкінці 2015-го з районного бюджету було виділено кілька десятків тисяч гривень на поліпшення матеріально-технічної бази районної ДЮСШ. Ми придбали футбольну та баскетбольну форми, м’ячі, тенісний стіл, гантелі, боксерську грушу і т. ін. Востаннє за кошти бюджету такі придбання здійснювалися у 2009 році.
- До слова, на одному з офіційних заходів було озвучено, що в Здолбунові на так званій «вісімці» заплановано збудувати сучасний спорткомплекс. Це справді так?
- Так, це є та мета, яку прагне реалізувати вся влада району. Вже виділено кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації. Ми виходили з простої логіки: у районі є достатня кількість загальноосвітніх шкіл. Є дитячі садочки, у планах збудувати нові дошкільні заклади та відкрити додаткові групи у тих, що діють. У нас є достатньо клубів та будинків культури. Є районна лікарня, ФАПи та амбулаторії. Але немає жодного нормального спортивного залу з якісним покриттям, де можна зіграти у професійний міні-футбол (а це майданчик розміром 40 м х 20 м), волейбол, баскетбол та ін. Ми приймаємо серйозні Всеукраїнські турніри, наприклад, пам’яті В. Кайди з вільної боротьби, у спортивній залі однієї зі шкіл. Та зала підходить для уроків фізкультури, але ж не для серйозних змагань. А тому й виникла ідея збудувати сучасний спортивний зал. На сьогодні є повне розуміння між районною державною адміністрацією, районною та міською радами щодо реалізації цього питання. А якщо всі гілки влади працюють в одному напрямку - завдань, які не можна вирішити, не існує.

- Ще одна важлива галузь - культура та туризм. Які у ній зміни відбулися протягом останнього року?
- Насамперед, завідуючі клубними установами та будинками культури стали працювати значно ефективніше. Чи не в кожному селі району на високому рівні проходили акція «Великодня писанка - тисячолітній код української нації», Андріївські вечорниці, відзначали інші свята. Наші творчі колективи представляли район на національних телепроектах. Дещо вдалося поліпшити матеріально-технічну базу наших установ. Цей рік буде дуже важливим для галузі, адже усі керівники закладів культури повин­ні пройти перепризначення шляхом укладання контракту. Це питання беру на особистий контроль: продов­жити роботу повинні лише ефективні керівники, які проводять заходи не для «галочки».
Минулого року було розроблено туристичний маршрут «Мальовнича Здолбунівщина», представлено «ТОП-10 місць відпочинку на природі», «ТОП-15 цілющих джерел». Дуже важливо й те, що районний історико-краєзнавчий музей у січні 2016 року відповідним розпорядженням КМУ було передано нам у комунальну власність. Тепер наше зав­дання - зробити ремонт приміщення музею.
- Упродовж минулого року Здолбунівщина гриміла на всю країну гучними затриманнями посадовців на отриманні хабарів…
- Це питання треба розділити на три. Перше: скільки було гучних справ про виявлення хабарників? Вину скількох з них доведено і їм призначено реальне покарання? Скільки вкрадених коштів було повернуто до бюджету? І якщо відповідь на перше справді є відмінною від нуля, то на друге і третє - нуль. Пам’ятаєте гучне затримання екс-начальника Здолбунівської податкової Володимира Баранова? Це сталося ще у 2013 році, а Здолбунівський районний суд досі розглядає цю справу. Це все, що треба знати про резонансні затримання хабарників. І, як розуміємо, актуально це не лише для нашого району…
- Разом з тим, керівництво держави увесь час з екранів телевізорів пишається реформою у МВС. Чи відбулася реальна реформа у нашій, здолбунівській, поліції?
- Одразу після того, як начальник районного відділку поліції Олександр Панасюк пройшов переатестацію, у мене з ним відбулася досить відверта розмова. Спілкуючись з жителями району, роблю висновок, що люди хочуть не лише високих зарплат та пенсій і низьких цін, а й звичайного порядку, справедливості. А тому я поставив перед начальником поліції чітке завдання: зробити так, щоб люди бачили поліцію та результати її роботи. При цьому, потрібно особливу увагу звернути на боротьбу з наркоманією, незаконним продажем алкоголю, порядок та безпеку громадян на вулицях. Попросив представити конкретні результати роботи до 1 травня ц. р. Сподіваюсь, що про них разом читатимемо й на сторінках «Нового життя».
- До речі, нещодавно один обласний телеканал транс­лював телеміст зі Здолбунова. Там звучало запитання про підліткову наркоманію. Були й закиди щодо роботи правоохоронців…
- Перекладати вирішення проблеми наркоманії виключно на правоохоронні органи неправильно. Це проб­лема всього суспільства. Розповім одну історію. Кілька років тому, задовго до мого призначення, у мене відбулася цікава розмова з працівником силових структур, який якраз спеціалізувався на боротьбі з дитячою та підлітковою наркоманією. Він розповідав, як затримував молодих людей з наркотиками. Викликав їхніх батьків. Приходили мами і досить часто казали: «Моя дитина - не наркоман! Нащо ти їй це підкинув? Ти хочеш хабаря!». А через кілька років ці мами приходили вже самі. Заплакані, змарнілі. Скаржилися: «Дитина вже телевізор з хати винесла, зробіть хоч щось!». Веду до того, що влада повинна надати молоді альтернативу. І, погодьтесь, Здолбунів - це ж не лише упаковки з-під наркотиків у під’їздах, як звучало на телемості. Це два чудових позашкільних навчальних заклади: станція юних техніків і центр творчості дітей та юнацтва, де виховують близько двох тисяч дітей. Це чудова музична школа, де прекрасний викладацький склад, матеріально-технічна база. Це дитячо-юнацька спортивна школа. Це, зрештою, чимало різноманітних приватних гуртків та секцій. Тобто альтернатива наркотикам однозначно є! То, можливо, у контексті проблеми наркоманії доцільно говорити не лише про недопрацювання поліції чи влади, а й про те, що інколи й батькам треба не лінуватися встати з ліжка о четвертій ранку та подивитися, у якому стані і «під чим» їхнє чадо-підліток повернулося з гулянки. Щоб вчасно виявити проблему та спрямувати дитину у правильне русло…
- Сергію Юрійовичу, а як в районі ситуація з соціальним захистом, зокрема учасників АТО? А ще люди скаржаться на проблеми з нарахуванням субсидій. Мовляв, подають документи, а субсидію не нараховують тижнями, чи й місяцями.
- Кожному учаснику АТО ми надаємо з районного бюджету 500 гривень одноразової допомоги. У 2015 році близько сотні демобілізованих бійців було направлено на проходження психологічної реабілітації. Намагаємося забезпечувати путівками на оздоровлення дітей воїнів. У нас склалася плідна співпраця зі спілкою учасників АТО Здолбунівщини, надали цій громадській організації кабінет у приміщенні РДА, оргтехніку. Але існує й чимало проблем, пов’язаних із забезпеченням наших бійців усім, що гарантує держава. Мова насамперед про земельні ділянки, які, згідно з законом, надають місцеві ради та Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області. Кількість виділеної землі дуже мала у порівнянні з потребою. Зате торік нам вдалося придбати три квартири для сімей загиблих в АТО.
Що ж до субсидій, то варто подякувати працівникам управління соціального захисту населення РДА, які займаються нарахуванням субсидій для жителів нашого району, працюючи навіть у вихідні. Наразі заяви на субсидії написали понад 12 тисяч сімей, Нараховано субсидії 10 тисячам. Ця різниця у кілька тисяч спостерігалася впродовж року. Звідси й скарги. Але, як свідчить динаміка, ситуація вирівнюється.
- Щопонеділка Ви здійс­нюєте прийом громадян з особистих питань. З чим найчастіше звертаються люди?
- Найчастіше звертаються щодо земельних питань, матеріальної допомоги на лікування, соціального захисту. Інколи приходять прос­то поскаржитись на життя. От нещодавно один сивочолий чоловік скаржився: розікрали державу! Довели людей до страшної бідноти, а самі жирують! Я, звичайно, погоджуюсь, що розікрали. Тільки одразу запитую - а коли почали розкрадати? Відповідає, що почали ще за Кравчука, а продовжили за Кучми. А я за Кравчука, у 1992 році, до першого класу пішов. Тому навряд чи міг вплинути на те розкрадання. А от де були і що робили ті, кому на той час було 30-40 років? Мовчки спостерігали? То, можливо, це я маю питати, як за десяток років після проголошення незалежності можна було порізати начиння заводів, за копійки усе приватизувати? Нам, тридцятилітнім, залишили руїну. Але, переконаний, ми впораємось і збудуємо ту Україну, про яку сотні років мріяли, за яку вмирали і зараз віддають життя кращі сини та доч­ки держави.
- Доводилося чути, що Ви - наймолодший голова РДА в Україні. Це справді так?
- Коли нас, голів РДА з усіх районів України, збирали в Адміністрації Президента, там прозвучало, що всього в країні троє голів районів, яким ще немає тридцяти. Мені на той час було 29 з половиною років. Але чи наймолодший, не знаю.
- Дякую за розмову…
- Дякую «Новому життю», яке для мене завжди буде рідним. Також я хотів би сказати спасибі за співпрацю усім керівникам установ району, з якими ми разом вирішуємо завдання, котрі ставить час. Окрема вдячність керівникам підприємств усіх напрямків діяльності, приватним підприємцям, які сплачують податки до бюджету.
Звісно, дуже сумно, що з року в рік, упродовж усього періоду незалежності нашої держави, керівники всіх рівнів починають свої звіти зі слів: «У цей непростий час…». Мені дуже хотілося б дочекатися того періоду, коли ці слова стануть неактуальними. Але й постійно скиглити, що все погано, не можна. Пам’ятаймо, що у країні війна, і кожен на своєму місці, на власному фронті повинен робити усе, щоб Україна рухалася вперед, щоб тисячі жертв не були даремними.
Розмовляла Олена Федик.

Додати коментар