Здолбунівська ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 двадцять дев’ятого жовтня відзначила поважний ювілей

Колектив навчального закладу.

Під ногами тихенько шурхотить опале жовте листя... Так само тихенько і якось непомітно шурхотять-перегортаються й сторінки книги-історії, яка невпинно відлічує роки. Цих років - цікавих, плідних, сповнених подій, мрій та здобутків - Здолбунівській ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 вже шістдесят. І кожен, хто завітає на день народження рідної школи, переконається: зараз вона поважна та мудра, сувора і гомінка, але молода й сучасна.

Грандіозна і зразкова
У 1939 році в мікрорайоні за залізничним мостом у Здолбунові працювало дві школи - російська (№ 5) та українська (№ 13). Остання з 1949 року стала школою № 39. Утім, вже тоді була потреба у розбудові приміщення закладу. Тож у 1954 році управління Львівської залізниці ухвалило рішення щодо початку зведення нової будівлі середньої школи, розрахованої на 400 учнів, на вулиці Шкільній. Для невеликого Здолбунова це було грандіозне будівництво, адже передбачало наявність котельні, водопроводу, внутрішніх зручностей, а голов­не - чудової спортивної зали. Тож у 1956-1957 навчальному році нове приміщення школи № 39 зустріло учнів та педагогічний колектив величною новизною. Навчалися в школі діти не лише залізничників, а й найкращі школярі з цілого району. Нова школа стала зразковим закладом: сюди водили на екскурсії учнів з інших шкіл, котрі заздрили «щасливчикам», які навчалися саме тут. У 1962 році середня школа № 39 Львівської залізниці стала Здолбунівською середньою школою № 4.

Л. А. Панасюк.

Протягом шести десятиліть заклад очолювали чотири директори: О. Я. Дзюба, О. М. Комар, Т. В. Заховайко та Л. А. Панасюк. А ще у ньому працювала ціла плеяда чудових учителів. Нині ж у школі, яка відзначає шістдесятиріччя, трудиться шістдесят педагогів. Десятки років сумлінно та плідно працюють у закладі М. Є. Броніч, О. В. Гершун, О. І. Іванчук, Н. М. Паламарчук, Л. А. Панасюк, Н. К. Пивоваренко, Р. В. Романчук, Н. Г. Сітовська та ін. Натомість нова генерація учителів, серед яких О. В. Бондарчук, О. В. Гаврилюк, Л. П. Капустинська, В. М. Карпетченко, Т. І. Куць, Л. Г. Литвин, Г. М. Левченко, Я. В. Мовчанюк, О. Ю. Нагорна, Т. Л. Нетикша, Т. В. Савчук, О. В. Самчук, О. І. Самолюк, І. Л. Соколюк, Л. М. Пославська, С. М. Почтовий, О. П. Тонковид, М. В. Хомич, Є. О. Якімова, також успішно втілює креативні ідеї, передає знання та виховує розумних, ерудованих, відданих громадян України.

Випускники школи.

Дуб пізнання і міцні знання
Зараз у школі здобувають знання 584 учні. Вчаться у дві зміни, адже міська ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 - один з найбільш заповнених навчальних закладів у районі. Наповнена - отже, популярна та затребувана. Вже у вересні батьки поспішають записати до неї малюків на наступний навчальний рік, зазначає директор закладу Людмила Аркадіївна Панасюк. Вона очолює цей педагогічний колектив уже дванадцять років. І протягом цього часу навчальний заклад змінився до невпізнання.

Під час шкільного свята.

Людмила Аркадіївна зав­жди розповідає про традиції та особливості шкільних реалій з ентузіазмом - власне, так само, як і втілює у життя свої цікаві й оригінальні ідеї.
- Як тільки переступаєте наш шкільний поріг, бачите у фойє дуб Пізнання. Ніде в Україні нічого схожого я не зустрічала. Дуб - то символ столітньої людської пам’яті. Маємо у школі чудову традицію - на це дерево в День знань першокласники зачіплюють так звані «дзвіночки пам’яті», а знімають їх уже випускниками за дуже зворушливим ритуалом та передають до нашого музею, - розповідає директор про шкільну традицію, яку вона започаткувала.

У навчальному закладі працюють виховні цент­ри: зразковий музей історії школи, зал символів, світлиця історичної спадщини, є також конференц-зал, спортивна зала, навчальні майстерні, бібліотека, медпункт, затишні класи початкового навчання. Кожен навчальний кабінет по-сучасному оформлено, практично у всіх з них нові або оновлені меблі. У багатьох класах є комп’ютери, плазмові телевізори, які дають змогу педагогам проводити уроки і цікавіше, і динамічніше. Стараннями батьків, меценатів, небайдужих людей за останні кілька років в школі замінено всі старі вікна на нові, з енергоощадними склопакетами. У рамках втілення відповідного проекту РДА встановлено лічильники обліку та регулювання теплової енергії, що дало змогу зекономити у 2016 році 100 тис. грн., котрі було використано для вирішення нагальних потреб школи. Та й її зовнішній вигляд суттєво змінився на краще: на ремонт шкільного фасаду з районного бюджету наразі було спрямовано 195 тис. грн.
- Хочу подякувати нашій владі - цим молодим, енергійним людям, нашим землякам, які дбають про рідний край. Хай не все вдається відразу, але вони працюють, крок за кроком рухаються вперед, долаючи перешкоди. Тож щиро бажаю їм успіхів, - зазначає керівник закладу.
Звісно, втілити у життя всі цікаві задуми директорові нелегко. Але Людмила Аркадіївна - керівник рішучий і комунікабельний, тож контактує і з місцевими підприємцями, і з колишніми випускниками, які завжди підтримують навчальний заклад. Батьки школярів теж допомагають, усвідомлюючи, що все це робиться для їхніх дітей. Із задоволенням долучаються вони й до шкільних заходів, на яких демонструють усі свої таланти - танцюють, співають, декламують, грають ролі у виставах… Одне слово, це справжня школа-родина.
За участь у цікавих виховних проектах Міністерства освіти і науки України, управління освіти та науки Рівненської ОДА Рівненським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти заклад визнано громадсько-активною школою, і це звання він підтверджує повсякчас.
- У нас впорядковане шкільне життя, і вихованість та доброта наших дітей одразу вражають тих, хто приходить до закладу вперше. Адже якщо учні бачать, що у школі справді має продовження родинне життя, й до нього долучаються і батьки, і бабусі-дідусі, вони стають добрішими та більш чуйними, порядними. Хоча, як і в родині, буває всього - і прикрощі, і витівки, - посміхається Людмила Аркадіївна.

З волонтерським запалом
Тож учні ЗОШ № 4 рідною школою пишаються недарма. Натомість педколектив відчуває гордість за школярів, які демонструють хороші результати і на олімпіадах різних рівнів, і під час написання робіт МАН, і згодом, працюючи у різних сферах. За шість десятків років навчальний заклад закінчили 116 медалістів. І це показник, який також засвідчує високий рівень підготовки учнів. Учителі пишаються своїм «золотим фондом випускників»: робітниками і хліборобами, підприємцями й управлінцями, вчителями і лікарями, інженерами і науковцями, а ще - захисниками України.
Зараз, у непрості часи військового протистояння на Сході України, особливо важливою є громадська активність школярів. Разом з педагогами вони доводять, що здатні бути справжніми юними волонтерами. Зі сльозами на очах, яких ніхто не соромився, сплели чотири маскувальних сітки для бійців АТО, писали листи, малювали малюнки, відправляли на Схід солодкі подарунки, передали посилку з теплими рукавицями і шкарпетками воякам на фронт.
- Наші захисники, наші лицарі-патріоти, там воюють за те, щоб ми тут могли спокійно жити. Сімнадцять випускників нашої школи, щомиті ризикуючи своїм життям, стримують навалу ворога, який завжди принижував нас, іменуючи себе старшим братом, ворога, котрий завжди зазіхав на нашу Україну. Саме москаль зупинив серце нашого випускника Андрія Ярошенка, про якого пам’ятатимемо завжди, - каже директор школи.
Тому й під час святкування, на яке усіх випускників школи чекають 29 жовтня, обов’язково згадуватимуть про тих, завдяки кому є змога під мирним небом віншувати школу з поважним ювілеєм. І обов’язково щиро дякуватимуть усім, хто так чи інакше причетний до слави цього чудового навчального закладу.
Марина СТЕПАНЮК.
Світлини з архіву школи.

Додати коментар