Минув майже рік, відколи Здолбунівський держспецлісгосп, який базується в Мізочі, бореться за своє існування та можливість працювати для більше п’ятдесяти його робітників. Нагадаємо, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 209 від 10 червня 2014 року передбачена реорганізація Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Здолбунівський держспецлісгосп» та приєднання його до Державного підприємства «Рівненське лісове господарство».

На загальних зборах колективу, які відбулися 12 червня 2014 року, йшлося про те, що така реформа призведе до того, що з усіх працівників цього лісового господарства буде працевлаштовано 6-8 осіб, які охоронятимуть площу лісу, котру буде передано Рівненському лісовому господарству. Решта залишаться без роботи, а частина лісу - без нагляду. Тоді про це говорилося, як про можливий розвиток подій. Сьогодні це стало фактом, тому що з усіх держспецлісгоспів (15!), що базувалися в районах області, не приєднаним до Рівненського лісгоспу залишився тільки наш - Здолбунівський. І нас­лідками реорганізацій, на жаль, стали звільнення працівників та прийняття на роботу не більше 3-5 з їх числа. Не менш болючим для лісівників є і те, що згідно з
реформами ліси, які є на території Здолбунівського району, належатимуть Рівненському лісовому господарству.

Як минув цей рік для підприємства? Держспецлісгосп, будучи у стані «реорганізації», весь цей час не міг працювати на повну потужність. Підприємство перестало займатись оновленням та модернізацією основних засобів через загрозу їх вилучення. На результативність праці впливала і відсутність впевненості у завтрашньому дні. Тиск на підприємство був відчутним і через блокування видачі дозволів на вирубку. Щоб зберегти підприємство, його колектив на чолі з в. о. директора ДП «СЛАП «Здолбунівський держспецлісгосп» П. А. Дроздом надсилав звернення до прем’єр-міністра А. Яценюка, міністрів аграрної політики і продовольства І. Швайки та О. Павленка, голови Держлісагентства В. Чернякова, народних депутатів В. Королюка, О. Дехтярчука, О. Тягнибока, голови Рівненської ОДА С. Рибачка. Та жодної конкретної відповіді отримано не було, окрім відписок від Тягнибока і Королюка.
Значний внесок у збереження підприємства зробив депутат обласної ради О. Андріюк. За його ініціативи в обласній раді було створено робочу групу депутатів, до складу якої увійшли О. Андріюк, В. Грицайчук, Ю. Сосюк, Й. Гаврищак, Ю. Супрунюк, І. Брошук, О. Ващук. Розпорядженням голови обл­ради головою цієї робочої групи призначено О. Андріюка, заступником - Ю. Сосюка. Робоча група склала графік відвідування підприємств, які можуть зазнати реорганізації, з метою визначення доцільності їх реформування, а саме: держлісгосп Рівненського району, підрозділ якого працює на території Здолбунівського району; ДП «СЛАП «Здолбунівський держспецлісгосп»; держлісгосп Острозького району, підрозділ якого знаходиться у нашому районі. Відбулися зустрічі з колективами. Отримано інформацію щодо фінансового стану кожного з підприємств, його штатного розпису і посадових окладів. Її опрацьовують та оприлюднять додатково.
Завданням цієї робочої групи серед іншого є вивчення доцільності проведення реорганізації Здолбунівського держспецлісгоспу. З цією метою 28 квітня 2015 року було організовано зустріч колективу підприємства з депутатами обласної ради. Крім того, на неї були запрошені начальник Рівненської екологічної інспекції П. Колодич, представник головного управління держкомзему Л. Вакольчук, головний спеціаліст департаменту агропромислового розвитку Рівненської ОДА Д. Козак, перший заступник голови Здолбунівської РДА Л. Власюк, перший заступник голови Здолбунівської райради І. Жовтанюк. Уже вкотре в. о. директора Павло Дрозд намагався донести до людей, від яких певною мірою залежить доля держспецлісгоспу, інформацію про нелегкий шлях становлення та розвитку підприємства.
Початок історії підприємства сягає 1976 року, коли у Здолбунівський міжгосподарський лісгосп було передано всі ліси колгоспів, бурякорадгоспу та спецгоспу району. Тоді загальна площа лісового фонду складала 5,5 тис. га, де тільки 82 % території були вкриті лісами. Середній вік лісових насаджень на той час становив 14 років. За час існування підприємства було прийнято та заліснено ще близько 2 тис. га землі. Для забезпечення фінансових потреб на виконання лісогосподарських, лісокультурних, лісозахисних та протипожежних заходів підприємство займалось деревопереробкою, швейним
виробництвом, риборозведенням, сільським господарством. Сьогодні у його користуванні 7519 га землі лісогосподарського призначення, з яких вкритих лісом 6769 га (90 %).
Фонд лісів розподіляється за такими категоріями: ліси природоохоронного,
наукового, історико-культур­ного значення - 845,4 га
(11,2 %); рекреаційно-оздоров­чі ліси - 910 га
(12,1 %); протиерозійні ліси - 3919,6 га (53 %); експлуатаційні ліси - 1840 га (24 %). Усі ліси підприємства - дрібноконтурні лісонасадження (близько 600 окремих контурів), 50 % з них - лісові культури, створені на еродованих землях з 60-х років минулого століття; решта 50 % - низькопродуктивні ліси природного походження граба
(29,4 %), берези (5,2 %), вільхи (8,4 %), осики. Сосна становить 41,2 %, дуб -
11,4 %. За віковими групами: молодняк становить 39,9 %, середньовікові - 47,5 %, простигаючі - 10,4 %, стиглі -
2,2 %. Середній вік лісів - 47 років. Середня повнота насаджень - 0,67. Головне лісокористування (розрахункова лісосіка) становить 5740 м куб., де сосна - 330 м куб., граб - 5130 м куб., береза - 280 м куб. Проміжне лісокористування становить 3300 м куб., де рубки догляду - 900 м куб., санітарні рубки - 2400 м куб.
Державні кошти було виділено тільки на виготовлення державних актів на право постійного користування землею (2319 га). Матеріаль­но-технічна база створювалася зусиллями колективу за рахунок трудових внесків кожного з працівників. Підприємство є прибутковим, працівники вчасно отримують заробітну плату. У 2013 році підприємством сплачено 657,9 тис. гривень податків і зборів до бюджетів всіх рівнів, в т. ч. до державного бюджету - 622 тис. грн. і до місцевих бюджетів - 35,9 тис. грн. У 2014 році - 1 млн. 22 тис. гривень. У 2013 році реалізовано товарів, робіт та послуг на суму 2 млн. 241 тис. грн., у 2014 році - 2 млн. 597 тис. грн. Торік було заготовлено та реалізовано 8703 м куб. лісопродукції, де лісоматеріали круглі становлять 1504 м. куб., технічна сировина - 3805 м куб., дрова паливні - 3394 м куб. Із загальної кількості лісопродукції перероблено на підприємстві 994 м куб.
Середня заробітна плата за 2014 рік на підприємстві становила 2070 грн. Значну частину сезонних робіт, наприклад, збір лісового насіння, посадку лісу, вирощування посадкового матеріалу, виготовлення віників, підсобні роботи на лісозаготівлях виконують тимчасові працівники, які працевлаштовуються на підприємство за строковим договором згідно з вимогами законодавства.
Дискусія, що розгорілася на зустрічі, мала напружений характер. На підтримку виступив сільський голова Білашева В. Зайшлий. Він наголосив, що сільські громади колись віддали свої землі лісництву, натомість зараз підприємство забезпечує жителів усіх сіл дровами за помірними цінами, допомагає навчальним закладам у забезпеченні тими ж паливними матеріалами, виручає людей і при пожежах. За умови реорганізації ситуація зміниться, а це неприпустимо. У цьому його підтримали всі присутні. О. Андріюк знову нагадав про те, що реформа однозначно призведе до зменшення кількості робочих місць. А це аж ніяк позитивно не позначиться на
розвитку територіальної громади, про який усі зараз говорять.
Член робочої групи В. Грицайчук у своєму виступі, здавалося, був занадто упередженим. У автора цих слів склалось враження, що він зовсім не дослуховувався до того, яке значення має підприємство для громади, місцевого та державного бюджетів, для людей, що там працюють, та які втрати може принести реформа, за яку він ратує. Складалося враження, що для нього, як посадової особи, це питання вирішене, хто і що б там не говорив. І це все було гнітючим і образливим. Серед іншого В. Грицайчук говорив про те, що Здолбунівське підприємство має працювати більш ефективно і грошей потрібно заробляти більше, та наголосив, що «ми поставимо вам високу планку і не дамо під нею пробігти». За його ж словами, реорганізацію Здолбунівського держспецлісгоспу залишили на­останок, щоб подивитись, чи зможе підприємство ефективно працювати у своєму попередньому статусі, чи воно також потребує реформ. Тут пан Грицайчук неправий. Якщо наше підприємство ще і не зазнало змін, то тільки завдяки боротьбі його колективу, П. Дрозду, О. Андріюку та сприянню районної ради на чолі з В. Тимо­щуком. Метою такої ре­організації є знищення підприємства, його робочих місць, матеріальної бази, а також поділ лісів між двома районами - Рівненським та Острозьким. Щоб цьому запобігти, за підтримки депутатів районної ради було створене комунальне підприємство та винесено рішення про його реєстрацію. Головною метою цього рішення є збереження лісу в адміністративних межах району.
Й. Гаврищак говорив про те, що підприємство повинно довести свою економічну спроможність та аргументувати самодостатність. А П. Колодич резюмував, що робоча група має прийняти рішення, яке б задовольнило і державу, і людей.
Далі члени робочої групи оглянули територію підприємства та об’їхали землі лісогосподарського призначення, що належать ДП «СЛАП «Здолбунівський держспецлісгосп». А працівники лісового господарства і далі залишились чекати на вирішення долі своєї та свого підприємства.
Та все ж, ось що з цього приводу думає в. о. директора держспецлісгоспу Павло Дрозд: «Ліси повинні працювати на благо краю та його територіальних громад. Не можна розглядати лісові масиви як спадок чи приватні володіння. Інакше ринок лісових матеріалів ніколи не вийде з тіні. Колишні колгоспні ліси та держспецлісгоспи однозначно зазнають занепаду у складі Держліс­агенції. Вже можна з впевненістю говорити про те, що завдяки цій реформі скорочуються робочі місця, люди обурені, соціальна ситуація напружена до краю. Як можна ліквідовувати не збиткові підприємства? Хто дав право чиновникам лісової галузі розпоряджатися нашою землею та долею її людей? За чинним законодавством землекористувачами є лісгоспи. Прибутки від природних ресурсів нашого краю мають бути спрямовані на розвиток територіальної громади. Неприпустимо втратити таку фінансову основу місцевого самоврядування. У мене, наприклад, викликає сумнів, що Державне агентство лісових ресурсів України насправді проводить галузеву політику в інтересах держави та областей. Держлісагентство привласнює землі і майно, виконуючи, по суті, «азарівський» наказ. Ця реформа приведе до того, що працівники втратять роботу, і держава вимушена буде утримувати їх, надаючи їм державні дотації. Місцевий та державний бюджети втратять платника податків і зборів. Буде втрачена виробнича база підприємства. Жителі району не отримуватимуть лісоматеріали, дрова, іншу продукцію за доступними цінами. Не можна виконувати злочинні накази всупереч волі громади. А головна мета реформи очевидна: відібрати колишні колгоспні ліси та приєднати до Держлісагентства і тим самим створити монополію у лісовому господарстві. Це все не може не насторожувати. Сподіваюся, що наше підприємство вистоїть та допоможе покласти край цим злочинним діям у галузі лісового господарства».
Будемо вірити, що все буде добре!
Леся ЧЕРНИШ.
Фото автора.

Comments are now closed for this entry