Ні з чим не можна порівняти щастя мам, дружин та інших найрідніших людей, які дочекалися своїх близьких з буремного Сходу. Минулого тижня трьох відважних бійців 24-ї механізованої бригади зустрічали десятки здолбунівчан. Олександр Повстанський, Віталій Голуб та Рустам Муртазаєв повернулися з Луганщини – хлопці протистояли ворогу біла села Кримське.
Люди вітали солдатів хлібом-сіллю, виконанням гімну та щирими гаслами. Вклонившись землякам та запашному хлібові, вояки подякували за зворушливу зустріч і поспішили до найрідніших.
З національним прапором та подарунками для захисників зустрічати демобілізованих вояків вийшла і частина колективу ДНЗ «Ладоньки». Олександра Повстанського, сина працівниці цього дошкільного закладу, колектив садочка вважав «своїм» підопічним від початку його перебування у зоні АТО.
- Передавали Сашкові, що мог­ли, а він вже ділився зі своїми
товаришами, - розчулено розповідають співробітники «Ладоньок». - Ми постійно слідкували як там у них справи, підтримували маму. Яке ж то щастя, що повертаються хлопчики живими та неушкодженими.
Привітали солдатів і віршем вихователя закладу Галини Макарової, у якому – і вдячність, і захоп­лення відвагою молодих бійців. «Ми низько вклоняємося до ваших ніг, слава Всевишньому, що він вас зберіг». Справді, головне, що повернулися з пекла живими…
Марина СТЕПАНЮК.

Коментарі

+1 #1 Vi Taliy 24.03.2015, 09:40
Посвящается Вадиму Вакулинскому, бережи Боже його сина..

Давай запалим по цигарцi друже
нам э про що поМОВчати в тишi
твiй син в АТО , менi це не байдуже
А мiй з Донецька пише нам листи...

Вони обидва виповняють справу
Iм кожному зачитано наказ
i кожний з них надiэться на славу
i з кожним з них, смерть поруч i не раз

А як же нам? чим нам пiдстрахуватись
Авжеж приказу в нас нi якого нема
Як нам с тобою друже спiлкуватись
хiба ж ми виннi, що роЗВЕЛА нас вiйна

Хiба ж ми хтiли шоб отак палити
потупивши свiй погляд до землi
i щоб за зустрiч чарочку не пити
бо ми розведеннi як в морi кораблi

давай но друже мы забудем на хвилину
кого до берега якого принесло
i разом випьемо хоч за твою дитину
шоб горе батькiвське повз хату пронесло

i мiй синок хай повернеться цiлим
iхай забудеться скорiш вiйна
i один одного ми також розумiли
i помiж нами лопнула струна

А ця вiйна хай стане людям в "приклад"
Що гинуть дiти .гинуть iх батьки
За те шо дядi у Кремлi та Радi
Вважати стали шо вони князьки

Виталий Тарбеев г.Сургут Росссия-Здолбун iв Украiна

Comments are now closed for this entry