Ця розповідь про народну артистку України, провідну актрису Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка Терезу Семенівну Перету (Барановську), чия біографія тісно пов’язана з нашим краєм, зокрема з Мізочем, де провела вона не один рік. Для неї, закоханої у театральне мистецтво, сцена дійсно стала життям.

Тереза Семенівна Перета (Барановська) народилась 27 жовтня 1934 року в селі Літчани Волинської області, в багатодітній і багатонаціональній сім’ї. Батько був музикантом-самоуком, але знав нотну грамоту та умів грати на скрипці, духових інструментах, навіть керував сільським духовим оркестром. Саме від батька успадкувала донька любов до прекрасного.
У 1939 році сім’я переїхала на Рівненщину - до Острожця (Млинівський район).
Терезу рідні лагідно називали Реною. У тринадцять років вона вперше подивилась виставу у Волинському музично-драматичному театрі міста Луцьк. Була це постановка за п’єсою Вадима Собка «За другим фронтом». Професійна гра акторів схвилювала юну Рену і запам’яталася на все життя.

У 1950 році Тереза закінчила 7 класів Острожецької школи з Похвальною грамотою. Того ж року батьки Терези переїхали до Мізоча, на той час - районного центру. Продовжила навчання Тереза вже у тамтешній середній школі. Вчилася дуже добре, брала активну участь у різноманітних шкільних гуртках, в концертах, захоплювалась танцями…
З душевною теплотою згадує пані Тереза вчительку англійської мови Мізоцької середньої школи Галину Чижик, колишню актрису, яка організувала там драматичний гурток і навчала акторської майстерності своїх вихованців. Тереза грала головні ролі у шкільних виставах, які ставили на сцені Мізоцького будинку культури. Першою в житті для неї була роль головної героїні, нареченої американського льотчика капітана Вальтера Кідда, у виставі Б. Лавреньова «Голос Америки», яка, до слова, принес­ла юній акторці перше визнання. А можливо, й окреслила шлях у майбутню професію.
По завершенні навчання у Мізоцькій СШ Тереза Барановська вступила до Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, який закінчила у 1958 році. Тоді ж була прийнята в трупу Сумського обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Щепкіна. Першою на великій сцені для Терези стала роль героїні Си-Фин у виставі «Тайфун» китайського драматурга Цао-Юа.
Ще студенткою у 1956 році Тереза Семенівна Барановська вийшла заміж за Пилипа Терентійовича Перету. З ним щасливо прожила в шлюбі 44 роки, має двоє дітей, п’ять онуків, чотирьох правнуків.
Деякий час працювала в Артемівському українському музично-драматичному театрі на Донбасі, а з вересня 1963 року - в Івано-Франківському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. Івана Франка, де дебютувала в ролі Олени у «Камінній душі» Г. Хоткевича.
У 1984 році за багаторічну успішну акторську роботу Тереза Перета (Барановська) була удостоєна звання «Заслужена артистка України», в 2001 році стала лауреатом премії ім. В. Стефаника, а в 2002 році на Всеукраїнському театральному фестивалі в Тернополі, отримала Диплом за краще виконання жіночої ролі (бабусі у виставі «Дерева вмирають стоячи» іспанського драматурга А. Касона). Указом Президента України від 25 грудня 2009 року Терезі Переті (Барановській) було присвоєно почесне звання «Народна артистка України».
...Успіх, квіти, оплески глядачів. Вона присвятила сцені більшу частину свого життя і зіграла понад 150 ролей, в які вкладала свою душу і талант. Двадцять сьомого березня 2017-го, у Міжнародний день театру, Тереза Семенівна виступила на сцені Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка з промовою-підсумком своєї творчої праці.

* * *
Інформаційну допомогу підготовці матеріалу надав родич актриси Володимир Григорович Проценко.

Оксана ПАЛЬЧЕВСЬКА,
зав. Мізоцькою міською
бібліотекою.

Найзнаковіші ролі актриси:

Лебідкіна - «Пізня любов» О. Островського;
Катерина у п’єсі «Сестри Річинські» за твором І. Вільде;
Ганка - «Безталанна» І. Карпеко-Карий;
Мавра - «У неділю рано зілля копала» В. Василько;
Хівря - «Сорочинський ярмарок» М. Старицький;
Мати Івана - «Тіні забутих предків», інсценізація І. Бориса;
Комариха - «Весілля в Малинівці» Л. Юхвид, О. Рябов;
Тьотя Діна - «Севастопольський вальс» К. Лістов;
Василуца - «Каса Маре» І. Друце;
Марфа - «Жіночий бунт» Є. Птичкін, К. Васильєв;
Тетяна - «Суєта» І. Карпенко-Карий;
Люсі - «Далі - тиша» В. Дельмар;
Бернарда – «Дім Бернарди Альби» Г. Лорка;
Анастасія - «Цвіт папороті» Р. Федоріва;
Христина Петрівна - «Додому повернулись моряки»;
Тісбе - «Анжело - тиран Падуанський» В. Гюго;
Надія Іванівна - «Рим-17, до запитання»;
Гордиля - «Циганка Аза» М. Старицького;
Мати - «Затюканий апостол»;
Ольга - «Заспівай-но пісню, діду» А. Бархоленко;
Донна Марія - «Іспанці» М. Лєрмонтова;
Бабуся - «Дерева помирають стоячи» А. Касона.

Додати коментар