«Героїзм був і залишався протягом усієї війни характерною рисою наших воїнів, прямо і безпосередньо пов'язаною з головним джерелом подвигів - палким радянським патріотизмом... Наші воїни билися з ворогом, не шкодуючи ні сил, ні самого життя».
С. М. Штеменко,
генерал армії.
«В жодному статуті не записано, що солдат зобов'язаний кидатися під танк з гранатою, таранити літак, затуляти собою амбразуру дота. Масовий героїзм в роки Великої Вітчизняної війни був - і цього у нас ніхто не заперечить».
В. К. Борщевська,
учасниця Великої Вітчизняної війни.
Фашистська Німеччина напала на Радянський Союз підступно, раптово.
30 червня 1941 р. було створено Державний Комітет Оборони (ДКО) з надзвичайними повноваженнями під керівництвом Й. Сталіна. ДКО твердо спрямовував зусилля фронту і тилу до спільної мети - до розгрому ворога.
Вже 22 червня 1941 р. в заяві радянського уряду прозвучало: «Наше діло праве. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами!». Заклики перших днів війни: «Смерть фашистським загарбникам!», «Все для фронту, все для Перемоги!».
Всі зусилля були спрямовані на мобілізацію сил народу. В ході загальної мобілізації на початку війни до лав Радянської Армії було призвано понад 5 млн. чоловік.
За вирішальними морально-бойовими якостями - стійкістю і самовідданістю в боях, незаперечною вірністю своїй Батьківщині, негасимою ненавистю до ворога - радянські воїни виявилися непомірно вищими від фашистських вояків.
Солдати і офіцери гітлерівського вермахту були непогано підготовлені у воєнному відношенні. Та армія, в якій вони воювали, мала на меті людиноненависницькі, загарбницькі плани. Рано чи пізно вона мала поступитися армії Радянського Союзу, яка відстоювала мету благородну й справедливу.
«...В результаті впертого опору радянських військ вже в перші дні боїв німецькі війська зазнали значних втрат в живій силі і техніці, які були значно більшими, ніж втрати відомих їм з досвіду кампаній в Польщі та на Заході. Стало достеменно очевидним, що спосіб ведення бойових дій та бойовий дух противника були зовсім несхожими на ті, з якими німці зустрілися в попередніх «блискавичних війнах».
Е. Бутлер,
фашистський генерал.
Гітлерівська Німеччина і її керівництво недооцінили Радянський Союз, його потенціал, його народ. Звичайно, жоден період історії не можна ідеалізувати, але вистояти і перемогти в такій страшній війні могло лише згуртоване суспільство, об'єднане спільністю інтересів і мети.
Ті ж глибинні витоки патріотизму, що й на фронті, народжували масовий трудовий героїзм радянських громадян, які працювали в тилу і забезпечували фронт усім необхідним для розгрому ворога. В надзвичайно тяжких умовах на схід країни було перебазовано основні стратегічно важливі промислові підприємства.
В цьому проявилася і висока спроможність керівного апарату, вміння піднімати й організовувати людей на здійснення, здавалося б, нереальних завдань. На диво всього світу економіка СРСР була надзвичайно швидко перебудована на військовий лад.
Була проведена величезна робота щодо мобілізації всіх можливостей - промисловості, сільского господарства, транспорту, будівництва, трудових ресурсів - для максимального збільшення обсягів випуску зброї, бойової техніки, забезпечення фронту і тилу продовольством.
Незважаючи на те, що фашистська Німеччина мала значно більшу військово-промислову базу, ніж Радянський Союз, що на неї працювала індустрія всіх окупованих країн Європи, радянська промисловість з березня 1942 року почала випускати бойової техніки та зброї набагато більше, ніж промисловість Німеччини.
Не тільки вітчизняні, але й західні історики погоджуються з тим, що в світовій історії не було держави, яка б могла одночасно вести війну і виконувати грандіозний план будівництва, швидкої відбудови спустошених ворогом територій, ліквідовувати наслідки війни у військовий час.
Яскравим виявом патріотизму і самовідданості радянських людей був широко розгорнутий на окупованих територіях партизанський рух. Боротьба радянських патріотів, партизанів та підпільників тримала окупантів у постійній напрузі, викликала страх, знижувала боєздатність фашистських військ.
«...Слід сказати про втрату німецькою армією боєздатності та ударної сили, значення яких важко оцінити в цифрах. Головне в тому, що погіршився моральний стан солдатів, які воювали в країні, де кожен міг виявитися партизаном, а кожен шум - сигналом початку партизанської атаки».
Ч. Діксон, О. Гейльбрунн,
англійські дослідники.
Свій величезний внесок у Перемогу зробили література і мистецтво - «джерело, з якого живилася велич і сила народного духу». В перші години війни була написана пісня «Священная война», яка стала воістину народною і «за своїм впливом на моральний стан народу, за своєю мобілізуючою силою варта була не одного десятка дивізій».
Письменники, артисти, художники, музиканти - їхній внесок у всенародну Перемогу безцінний. Не можна забувати того, що було визнано світовою громадськістю, визначними політиками 40-50-х років XX ст. - Радянський Союз виніс на своїх плечах основний тягар війни, поклав на вівтар найтяжчі жертви, врятував людство від фашистської чуми.
«Радянський Союз може справедливо пишатися своїми героїчними перемогами».
Ф. Рузвельт,
президент США.
«Ми високо цінуємо дивовижний вклад, внесений могутнім Радянським Союзом у справу цивілізації та свободи. Ви продемонстрували здатність свободолюбивого і надзвичайно хороброго народу розтрощити злі сили варварства, якими б потужними вони не були».
З послання президента США
Г. Трумена Й. Сталіну.
«Я надсилаю Вам сердечні привітання з нагоди блискучої перемоги, яку Ви одержали, прогнавши загарбників з Вашої землі і розгромивши нацистську тиранію».
У. Черчіль,
прем'єр-міністр Англії.
Лист Й. Сталіну.
«Кампанії, проведені Червоною Армією, зіграли найважливішу роль в поразці Німеччини. Уміння радянських керівників, хоробрість і витривалість їхніх бійців - чоловіків та жінок - викликають захоплення у всіх....».
Д. Ейзенхауер,
верховний командуючий союзними
експедиційними силами.
«День 9 травня 1945 року увійшов знаковою датою, однією з найважливіших опорних віх як у нашу вітчизняну, так і у всесвітню історію. За своїм характером та наслідками це подія справді планетарного масштабу. Вона позначилася на долі всього людства і впливає на неї зараз.
Найбільше зробили для Перемоги, найбільші жертви на її вівтар поклали народи Радянського Союзу. Можна дискутувати про деталі, погоджуватися чи не погоджуватися з оцінками окремих етапів або епізодів війни. Але головні її істини ревізії не підлягають».
Президент України
Л. Д. Кучма.
