Не секрет, що рівень економічного розвитку держави напряму впливає на стан фінансування медичної галузі. Близько 3 % ВВП, які уряд виділяє на охорону здоров'я, не можуть забезпечити її повноцінне функціонування. Світовим досвідом визнано, що для ефективного розвитку медицини необхідно витрачати не менше 6,5 %. Економічна криза, яка охопила Україну, також негативно вплинула на фінансування галузі.
Бюджет охорони здоров'я району на 2009 рік, який затверджений сесією районної ради, складає 19133390 грн., з яких 16652060 грн. припадає на центральну районну та Мізоцьку району лікарні. Із цих коштів 75,6 % складає заробітна плата, 9,1 % - оплата енергоносіїв, 2,9 % - вартість бензину, 2,9 % або 480 тис. грн. - витрати на медикаменти і 1,7 % або 280 тис. грн. - на харчування хворих. Жодної копійки не виділено на проведення ремонтів, хоча усі хворі хочуть лікуватися в охайних палатах, спати на гарних ліжках, вкриватися цілою постіллю тощо. Та й обстеження хотілось би пройти не гірше, ніж в лікувальних закладах обласного центру. Але, не дивлячись на великі проблеми з фінансуванням, керівництво центральної районної лікарні знайшло можливість забезпечити безкоштовне проведення пологів та кесарських розтинів (до речі, такого нема в жодній лікувальній установі області), здійснення викликів швидкої допомоги, надання невідкладної допомоги у всіх відділеннях лікарні, дітям першого року життя та багато чого іншого. Лише за перших два місяці цього року на безоплатне лікування використано 111,5 тис. грн. бюджетних коштів. Крім цього, безкоштовно проводяться профілактичні щеплення населення, зубопротезування ветеранів війни, лікування зубів з матеріалів вітчизняного виробництва, лабораторне, рентгенологічне, функціональне, ендоскопічне обстеження та УЗД діагностика при травмах, раптових захворюваннях, невідкладних станах та ін.Медичні працівники району пам'ятають 49 ст. Конституції України, яка передбачає безоплатність надання медичної допомоги, але лише в межах коштів, передбачених бюджетом. І тому ми не можемо миритися із закидами окремих журналістів, що за кожен крок пацієнту в медичному закладі необхідно платити. Інформацію про стан охорони здоров'я в нашому районі необхідно черпати із першоджерел, а не із розповідей сусідів чи слухів на базарі.
Іван ЗИМА,
головний лікар
Здолбунівської центральної районної лікарні.
Від редакції.
Ця стаття, як вже зрозуміли наші читачі, - відповідь на замітку Євгена Шилана "Зуб - 100 гривень. А все інше?”, опубліковану в номері від 6 березня ц. р. Написана вона як спростування викладеного в газеті, але, на жаль, нічого у ній не спростовано, навпаки, головний лікар ЦРЛ І. Я. Зима мовою цифр і фактів підтверджує основну думку замітки, що всі негаразди нашої медицини пов'язані з її недостатнім фінансуванням.
А ось щодо критики "окремих журналістів", які начебто черпають інформацію "з розповідей сусідів чи слухів на базарі", то скажемо так: редакція готова підтвердити факт неякісного лікування зуба в державній стоматполіклініці за вказану у замітці суму. Та й інші платежі, які здійснюються хворими без будь-яких квитанцій, можемо підтвердити також. До речі, 14 листопада 2008 року помічник прокурора району Дмитро Педич писав у газеті "Нове життя" про незаконне стягнення з хворих по 10-20 гривень за постіль та по 0,5-2 гривні за проведення аналізів. Тоді по виявлених фактах було вжито заходи прокурорського реагування, винні в цьому медичні працівники притягалися до дисциплінарної відповідальності, незаконно стягнені з людей гроші було повернуто.
Редакція газети зовсім не ставить під сумнів добропорядність і високу професійну майстерність більшості медичних працівників. Навпаки, про багатьох з них ми розповідаємо своїм читачам, показуємо як навіть в умовах кризи і недостатнього фінансування галузі медицина району робить все, щоб задовольнити потреби населення в охороні здоров'я. Але це аж ніяк не означає, що журналістам хтось може, образно кажучи, закривати рота, коли виявляються окремі кричущі недоліки. Та й щодо видачі квитанцій за платні послуги медицини, оскільки від цього нікуди не дінешся, питання пора вже вирішити давно. Тоді, можливо, ми змогли б сказати, що вітчизняна медицина не тільки існує, а, хоч і серйозно хвора, все-таки живе.
