Сьогодні, 29 січня, в Україні відзначають сто третю річницю бою під Крутами, що став для нашого народу символом героїзму та самопожерт­ви молодого покоління у боротьбі за Незалежність.

У 1917 році постала Українська Центральна Рада, згодом - Українська Народна Республіка. У Росії у листопаді 1917-го до влади прийшли більшовики, які прагнули втановити контроль і над Україною. В грудні більшовицький уряд Росії направив ультиматум Українській Центральній Раді, в якому вимагав виконання таких умов: дозволити переміщення більшовицьких військ в Україні, не пропускати із фронту (Першої світової війни) на Дон антибільшовицькі сили і відмовитися від утворення окремого Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили більшовицьку Росію у втручанні у внутрішні справи України та розпалюванні ворожнечі. Натомість російський Раднарком оголосив Центральну Раду «в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні». Сьомого січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну, а в середині цього ж місяця встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.
Більшовицькі сили наступали на Київ з двох напрямків. Загін під командуванням Михайла Муравйова просувався Полтавщиною, в той час як на Чернігівщині діяв 1-ий Мінський революційний загін на чолі з Рейнгольдом Берзіним. Вважаючи полтавський напрямок найбільш загрозливим, українське командування спрямувало туди найбоєздатніші частини, зокрема, Січових стрільців та Гайдамацький кіш Слобідської України. Але, всупереч розрахункам, основні сили загону Муравйова рушили на з’єднання з Мінським революційним загоном і 28 січня заволоділи ключовим пунктом української оборони на Чернігівщині – станцією Бахмач.

Робота офіцера Армії УНР, художника Леоніда Перфецького
«Оборона студентським куренем залізничної станції Крути,
29 січня 1918 року».

Здавалося, вже нічого не завадить більшовицькому наступу на Київ. Проте вже наступного дня на станції Крути їх наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – курсанти Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького сотника Аверкія Гончаренка та добровольці Помічного студентського куреня Січових стрільців (18-20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналися ще близько 80 добровольців з підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

Загалом 29 січня 1918 року в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв при 16 кулеметах та з однією гарматою на залiзничнiй платформi. Росіяни мали десятикратну перевагу в живій силі, у них були бронепотяг і артилерія.
Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гон­чаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії.
Але одна студентська чота, 27 юнаків, заблукала у темряві і повернулася до станції Крути, яка на той час вже була зайнята більшовиками. Студенти потрапили в полон, їх катували, а потім стратили. Згодом частину героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ої Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.
За різними даними, в бою під Крутами загинуло з української сторони, 70–100 осіб, тоді як втрати бiльшовицьких вiйськ сягнули 300 воякiв.
Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на кілька днів. У цей час відбувалися переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. Дев’ятого лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Це фактично означало визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.
Бій під Крутами став боєм за майбутнє України. Мужність, жертовність і патріотизм крутянців стали взірцем для майбутніх поколінь захисників України. З крутянцями порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому героїв Крут ще називають «першими кіборгами».
За матеріалами Українського
інституту національної пам’яті.

Додати коментар