У липні виповнилось два роки, відколи почала діяти комунальна установа «Здолбунівський інклюзивно-ресурсний центр». Про те, що її колективу вдалося зробити за цей час, що сприяє діяльності центру та, з якими труднощами тут стикаються найчастіше, спілкуємось з директором установи Наталією Анатоліївною Устянчук.
На столі в її кабінеті – робочі документи. Поки триває наша розмова, Наталії Анатоліївні кілька разів телефонують, і вона ввічливо й по-діловому відповідає на ці дзвінки. Так само вирішує питання з підлеглими, які заходять, аби зробити кілька уточнень. Усвідомлюєш: в інклюзивно-ресурсному центрі свою роботу люблять і цінують усі. Водночас ловиш себе на думці: бесіду з цим керівником не хочеться називати офіційною. Бо привітна усмішка, емоційність та жвавість директора Здолбунівського ІРЦ налаштовують насамперед на приємне та відверте спілкування.
В одному з кабінетів ІРЦ.
Поки оглядаємо установу, Наталія Анатоліївна розповідає:
- Здолбунівський ІРЦ створено в липні 2018 року, практично з «нуля». Тобто спершу було проведено капітальний ремонт приміщення з дотриманням архітектурної доступності. Потім облаштовували кабінети фахівців: логопедів, практичних психологів, дефектологів (сурдопедагога, олігофренопедагога, тифлопедагога), залу ЛФК. Як бачите, зараз всі кабінети обладнано відповідними меблями й спеціальним устаткуванням, ноутбуками, багатофункціональними пристроями, ігровим розвивальним інвентарем, комплектами дидактичних матеріалів, наочними матеріалами для розвитку мовлення та пізнавальних процесів, пісочницями для сухого піску та кінетичної глини. Маємо мультимедійний комплекс. У кабінеті ЛФК розміщенні вертикалізатор, шведська стінка, сухий басейн, балансири, обважнювачі, велотренажери, бігова доріжка, тактильна доріжка та інше необхідне обладнання.
Під час занять.
Повноцінно функціонувати Здолбунівський інклюзивно-ресурсний центр почав у березні 2019 року. За час роботи обстежено 250 дітей з особливими освітніми потребами, 81 дитині надають тут корекційно-розвиткові послуги. Засновником комунальної установи є Здолбунівська районна рада, вона забезпечує функціонування центру, а координує діяльність і контролює дотримання освітнього законодавства управління освіти і науки Рівненської ОДА.
Інклюзія - це те, що відповідно до законодавства дає змогу дітям з особливими освітніми потребами навчатись у звичайних загальноосвітніх закладах, бути у суспільстві нарівно з усіма.
Перше завдання ІРЦ - проведення психолого-педагогічної комплексної оцінки задля визначення особливих освітніх потреб дитини. Саме за результатами такого обстеження спеціалісти рекомендують тип навчальної програми, а також визначають можливість надання певних корекційних послуг у центрі, а якщо дитина потребує індивідуального навчання - то батьків чи законних представників дитини скеровують з нею на ЛКК.
Нині у Здолбунівському ІРЦ працюють два логопеди, сурдопедагог, олігофренопедагог, практичний психолог, два реабілітологи.
- Усі наші діти унікальні і в них не вади, а особливості. Я б радила батькам не боятися й у ранньому віці віддавати дітей до садочка, а потім до школи. Адже саме рання корекція найефективніша.
Дуже хочу, щоб діти зростали щасливими, бо щасливе дитинство - це щаслива людина, а щасливі люди створюють щасливу націю. Не можна досягти успіху, коли очі не горять, - зазначає Наталія Анатоліївна.
З особливою гордістю директор ІРЦ розповідає про свою мрію, яка нещодавно втілилась у життя:
- Про існування кабіни для кінезотерапії з розвантажувальною підвісною реабілітаційною системою «Павук», рятівною для дітей з порушенням опорно-рухового апарату, мало хто й чув. Та саме про неї я мріяла від початку створення центру. Коли вирішила звернутись з проханням до Олега Дацюка, людини з відкритим серцем, яка допомагає й підтримує наші різноманітні заходи, то, скажу відверто, все одно не зовсім вірила у позитивний результат. Але, вислухавши мої аргументи про те, що система дасть нам можливість братися за найскладніші випадки і працювати з дітками, яким досі просто не могли допомогти, які практично зовсім не рухаються, Олег Євгенійович посприяв у її придбанні! За це ми щиро йому дякуємо.
Отож, наші плани на майбутнє: продовжувати й удосконалювати корисну справу, яку робимо. І звісно, реалізовувати мрії, одна з яких – інклюзивний майданчик. Адже в нашому районі взагалі немає інфраструктури дитячих майданчиків для дітей з обмеженими можливостями. Ризик в тому, що значною мірою й через це такі діти мало спілкуються, стають замкнутими, соціально не адаптованими. Цьогоріч брали участь в обласному проєкті громадських ініціатив, але, на жаль, нас не підтримали. Тому в подальшому розраховуємо на сприяння влади району, в майбутньому - територіальної громади. Запрошуємо місцевих меценатів та небайдужих людей долучитися до підтримки, щоб наші діти теж мали щасливе дитинство.
Насамкінець додам: усі ми щодня складаємо життєвий іспит на людяність, толерантність і демократичність. Попереду ще багато роботи, але наш спільний рух у напрямку інклюзивності - обнадійливий.
Підготувала
Надія ГОРСЬКА.
Коментарі друкуються тільки за попередньої модерації.