поєднав новий роман Макса Кідрука.

Майже рік тому рівненський письменник Макс Кідрук презентував у Здолбунові книгу «Де немає Бога». І ось у вівторок, 8 жовтня, в межах всеукраїнського промотуру, письменник знову завітав до районної бібліотеки для дітей та юнацтва, аби представити громаді свій новий роман «Доки світло не згасне назавжди».

Зал бібліотеки був запов­нений вщерть людьми різного віку, чимало з яких є шанувальниками творчості Кідрука. Проте дехто завітав на зустріч з письменником вперше, аби краще ознайомитися з його творами.
Розпочав автор з опису нової книги. Він коротко зазначив, що структурно цей роман подібний до книги «Не озирайся і мовчи», частково це соціальна драма, а частково - фантастика, що, як і всі інші романи автора, має наукове підґрунтя. Окрім того, до книги розробили мобільний додаток, який краще візуалізує новий роман.

Письменник розповів, що зачепити соціальні аспекти у книзі його підштовхнула історія про двох дівчат з Америки - Шаяну Дженкінс-Ернандес та її сестру Шаміру Дженкінс. У їхньому житті сталася трагічна подія, чоловік Шаяни, відомий гравець американського футболу Аарон Ернандес, вбив гравця-напівпрофесіонала Одіна Ллойда, який був нареченим Шаміри. Завдяки цій реальній історії автор хотів показати у своєму творі, чим готові жертвувати його героїні заради своїх стосунків.
- У романі історія про двох сестер, Руту та Індію, які попри незвичні імена проживали цілком буденне життя. Індія навчається на лікаря, Рута закінчує одинадцятий клас у Рівному. Все раптом змінюється, коли у нещасному випадку гине наречений Індії, через це сестри між собою сваряться. Дівчата віддаляються, звинувачують одна одну в тому, що сталося. Невдовзі молодша з сестер, Рута, виявляє, що може певним чином впливати на реальність у своїх снах. Уся ця історія про те, на що ж готова Рута, чим вона може пожерт­вувати, аби відновити стосунки з сестрою, - розповідає автор.

«РЕАЛЬНІСТЬ - НЕ ТЕ, ЧИМ НАМ ЗДАЄТЬСЯ»

Фантастичний напрямок у романі Макс Кідрук поділяє на три ідеї. Перша з них про реальність, яка навколо нас, і та, що відображена «у голові», але вони між собою різні. Ми розрізняємо звуки, кольори, але не можемо розрізнити до прикладу інфрачервоне світло, бо людські органи чуття дуже обмежені. Тобто, реальність одна, єдина, об’єктивна і чітко визначена, але ми сприймаємо її по-одному, а наш мозок обробляє інформацію інакше, він стирає усі проміжні образи. І ми їх просто не пам’ятаємо.
- Мова про те, що реальність - не те, чим нам здається. Реальність довкола нас, яку ми вважаємо знайомою і нібито незагрозливою, насправді є трохи іншою, у ній дечому напрочуд легко заховатися. Для цього варто лише знати роботу органів чуття, - стверджує письменник.
Друга ідея, що в основі фантастичної складової цього роману, також пов’язана з мозком. Її автор узяв з книги «У пошуках пам’яті» австрійця, лауреата Нобелівської премії Еріка Канделя. Де Кандель описує, що мозок немовляти при народженні структурно практично не відрізняється від мозку дорослого. У ньому приблизно така ж кількість нервових клітин, але немовля не може робити того, що й дорослий. Причина у тому, що нейрони в мозку не взаємопов’язані між собою. Після народження у мозку запускається процес утворення зв’язків між нейронами - нейронні ланцюжки. Їх утворюється набагато більше, ніж потрібно для життєдіяльності, тому згодом природно запускається зворотний процес, а зв’язки, що не задіяні, просто зникають.
Третя фантастична частина роману пов’язана з пріонами. Пріони - це особ­ливий клас інфекційних агентів, які спричиняють тяжкі захворювання центральної нервової системи. Тобто, вони не є вірусами чи бактеріями, це звичайні білки, з яких вибудоване тіло людини. Пріони не шкідливі, але мутація в єдиному генові викликає страшну хворобу Куру, яка призводить до смерті. Від неї немає ні ліків, ні паліативної допомоги. Це хвороба, якою заражалися люди папуаського племені фора на острові Нова Гвінея. Впродовж багатьох років чимало вчених не могли визначити причин цієї недуги, а від неї щороку помирало близько 200 людей. Американський вірусолог Деніел Карлтон Гайдушек поклав 20 років життя на дослідження цієї хвороби і зрештою збагнув механізм її виникнення. Він знайшов дефекти пріонів.
- У романі я не пишу про аборигенів, я пишу про людей, у головах яких є цей дефектний ген, що спричиняє перехід пріона з рецесивної в домінантну форму. Але одночасно у їхніх головах є інший ген, який не дає цим людям захворіти на недугу на кшталт Куру. У їхніх головах є домінантні пріони, але вони не помирають. Я фантазую, на що ж здатні їхні мізки, - зазначає Макс Кідрук.

ІНТЕРАКТИВНА ОБКЛАДИНКА, ЕЛЕКТРОННІ ЛОКАЦІЇ, ПІКТОГРАМИ

Окрім короткого опису роману, письменник розповів на презентації про мобільний додаток, створений безпосередньо до роману «Доки світло не згасне назавжди». Ідея додатка проста – залучити до читання молодь, яка з певних причин не читає книги, а більшість свого часу проводить за гаджетами. Додаток без­оплатний, містить багато фішок, які значно розширюють сприйняття роману.
– Ці фішки я поділяю умовно на дві категорії: візуальні і текстові. Най­ефектніша візуальна фішка - інтерактивна обкладинка. Завдяки ще одній візуалізації можна переглянути локації, в яких відбуваються події цього роману. В самій книзі є чимало різних піктограм, які можна відкрити за допомогою мобільного додатка, - розповів письменник.
Макс Кідрук зазначив, що фрагменти, винесені у додаток, розкривають той чи інший епізод з абсолютно несподіваного боку, під неочікуваним кутом. А ще він не писав їх у тексті, бо додаткові гілки сюжетного дерева великі для зносок і сповільнюють процес читання.
– Ще одна фішка додатка - можливість поспілкуватися з персонажем. Досі я нічого подібного не зустрічав. Для постійних читачів це знайомий персонаж, який перебуває у загадковому, не до кінця зрозумілому місці, про яке я навмисно багато не пишу, аби ви самі в нього запитали: «Де ти є? Що відбувається?» І він не просто вам відпише, він вам скине відео, фото, звуки, для того, щоб ви реально занурилися в атмосферу місця, де перебуває цей персонаж, - сказав Макс Кідрук.
Також письменник розробив епіграфи до роману. Це тексти з фрагментів пісень його улюбленого рок-гурту «Iron Maiden», які, зі слів Кідрука, дуже чітко підходять до змісту кожного розділу. Створили й буктрейлер, у якому всі фрагменти у відеоряді чітко стосуються змісту роману.
Наприкінці презентації Макс Кідрук розповів про свої подальші плани. Адже він розпочав працювати над черговим проєктом, і це буде серія з щонайменше трьох книг, які матимуть загальну назву «Нові темні віки». Це розповідь про колонізацію Марса, про екологічні та політичні проблеми на землі, про стосунки домініону Землі і колонії Марса у той же період і все, що з ними пов’язано. Це буде не фантастика, а історичний роман про майбутнє.
– Я хочу написати про майбутнє без вигадок, на основі технологій, якими, я вважаю, вони будуть через 150-200 років. Через долі простих людей, родини показати глобальні процеси, що сформують той вигляд, який матиме світ через багато років. До роману також буде розроблено мобільний додаток. А ще хочу намалювати карти землі з урахуванням підняття Світового океану, з урахуванням різних змін, які на той час відбудуться. Це фундаментальна праця, на виконання якої потрібно багато часу, тому наступного року я не буду нічого презентувати, - повідомив письменник.
Він також розповів, що спільно з компанією КТС вирішили заохотити читачів писати відгуки про новий роман. Відгук може бути як позитивний, так і негативний. Головне, щоб у тексті був хештег #ДокиСвітло і читач підписався на сторінку КТС в інстаграмі. Дев’ятнадцятого листопада буде оголошено 9 фіналістів. Серед них 26 листопада Макс Кідрук разом з магазином КТС оберуть трьох переможців, які отримають призи.
Марина КОЛОДИЧ.
Фото автора.

Додати коментар