Для нас, зовсім тоді юних, замріяних і сповнених надій, шкільний дзвінок, що сповістив про старт пори дорослого життя, пролунав у 1999 році. Святкова лінійка, іспити, випускний - бентежна круговерть... А поміж нею як перший чіткий дороговказ напутнє слово від класного керівника, нашого учителя й друга Олексія Миколайовича Пилипчука. Про гідність, про важливість високої моральності, про те, що кожен несе відповідальність за свої вчинки сам і що жити варто насамперед з чистим сумлінням.

Згодом ми розлетілись по світу. По-різному склалися наші долі. Тепер серед нас, вісімнадцятьох колишніх однокласників, є чудові професіонали різних галузей – юрист, економіст, агроном, керівник будинку культури, працівники сільського господарства... Нині ми вже й самі научаємо, радимо, виховуємо, бо давно є татами і мамами. Але оту учительську настанову пам’ятаємо завжди. Можна навіть впевнено стверджувати, що не просто пам’ятаємо, а втілюємо в реальність.
Промайнуло два десятиліття після закінчення школи. Але роки у ній проведені, свої школярські радощі-печалі, своїх учителів, дитячу дружбу, бешкети-пригоди розчулено і якось по-щасливому згадуємо досі. Тому час від часу, хоча б раз на кілька років, намагаємося, залишивши щоденні турботи, зібрати свій клас, побачитися разом. Запрошуємо на такі зустрічі і свого класного керівника та інших учителів.
Кожна з цих зустрічей бажана, адже це можливість навідатись до рідної Уїздецької школи, пройтися знайомими сільськими стежками, поспілкуватися, поділитися пережитим, подякувати своїм учителям і засвідчити їм пошану. Це щораз свято і неповторні емоції, бо в колі однокласників почуваєшся так, ніби й немає у тебе за плечима багажу років.
Організували ми таку зустріч і цього, ювілейного для нашого класу, літа. Зібралися 28 серпня, щоправда не всі. На запрошення охоче відгукнувся наш класний керівник Олексій Миколайович. Того дня відбулась екскурсія селом, ми побували у своїй школі, там спілкувались з учителями. Говорили про різне: не лише про нас, а й про те, що зараз хвилює всю країну, про проблеми суспільного життя. Затим продовжили щире приємне спілкування за святковим столом у кафе «Волинь».
Дуже сподіваємось, що на наступну зустріч зберемося в Уїздцях чисельнішим товариством.
Випускники Уїздецької ЗОШ 1999 року.
§

Додати коментар