Закупівельні ціни на молоко селяни Здолбунівщини ділять на пристойні, терпимі, смішні й знущальні
Те, що селяни залишились сам на сам зі своїми проблемами, сьогодні не новина. До цього часу сільськогосподарські підприємства та індивідуальні власники тварин, на відміну від попередніх років, не отримали державної підтримки за вирощену і здану на забій худобу, відсутня державна цінова політика, яка б задовольняла та захищала інтереси виробників сільськогосподарської продукції, а не переробників.
З року в рік в господарствах населення, як і у сільськогосподарських підприємствах, зменшується поголів‘я великої рогатої худоби, зокрема корів. Старшим людям дедалі важче стає доглядати худобу, молодь не надто цим переймається, вигоди від цієї важкої праці ніхто не має. Куди діватись керівнику господарства з своїми тоннами надоєного молока чи господарю у віддаленому від міста селі? Випити самому, згодувати свиням, віддавати його день за днем за безцінь, щоб одержати хоч якусь копійку? Тому й ціна протягом всього пасовищного періоду за молоко, закуплене в господарствах населення, була 0,90-1,1 гривні. Не набагато вона піднялася у зимово-стійловий період, коли населення в більшості сіл практично призупинило здачу молока, - аж до 1,20 грн. за один літр, і це коли ринкова ціна - 4-5 грн.
Сьогодні селяни не знають, у який бік податись зі своїм товаром. Проклинають ту годину, коли повірили у молочний бізнес і підкупили в хліви Маньок та Білок.
А все так добре починалося. Молокозаводи навперейми підставляли цистерни, обіцяли золоті гори. Розвиткові мережі заготівель молока сприяла і влада. Нині зовсім інакше. Переробники при оплаті молока, заготовленого в господарствах населення, не враховують його фактичної собівартості і вартості кормів, затрат праці по догляду за тваринами.
Минулої весни, коли розпочалися масові розтели і власники корів мали можливість продати зайве молоко, звідусіль в села району з’їжджались молоковози за “дармовим” молоком. Їхали з ВАТ “Дубномолоко”, ТзОВ “Укрмолокопродукт” з м. Дубно, Острозького молокозаводу, ТзОВ “Білогір‘ямолокопродукт” Хмельницької області, ТзОВ “Альма Віта” Тернопільської. А коли селяни відмовились здавати молоко за надзвичайно низькими цінами, жодне з переробних підприємств не пішло назустріч селянину, не підвищило ціни за молокопродукцію - вичікували, коли їх попросять відновити заготівлю молока, не переймаючись тим, як далі виживати селянам. Скажімо, в Дермані заготовляли молоко переробним підприємствам здавачі своїми кіньми, отримуючи аж по одній копійці за літр молока.
Останніми роками підстраховувалися дядьківським молоком, бо громадське стадо тануло на очах, але й зайве молоко не було потрібне. Куций попит збіднілого населення знизив обсяги переробки сировини майже удвічі.
А скільки зайвих клопотів! Якщо із господарствами (до реформування на селі) не церемонились, розраховувались раз на рік, і то не повністю, то з дядьками цей номер не проходив: плати за здане молоко двічі на місяць. А транспортні витрати, проблеми якості… Однак влада зуміла тоді розвіяти сумніви переробників, знайшлися важелі, щоб утримати закупівельні ціни на молоко на пристойному рівні. Якщо вони влітку і падали, то не більш як на п’ять копійок.
От і почало рости дядьківське виробництво. На Здолбунівщині молока побільшало на 10 тисяч тонн. За його виробництвом реформовані господарства ще у 2001 році відстали від індивідуальних на десятки тисяч тонн. Як бачимо, “нова” аграрна модель – вила, коси, відра, руки – доводить свою ефективність. Чи не цього добивалися організатори реформ на селі?
У Новій Мощаниці в окремих дворах по 2-3 корови. Молоко годує і напуває, вчить дітей у вузах, дає гроші на лікування, весілля і похорони. Одне слово, молоко – всьому голова. Тривалий час жителі села здавали його ТзОВ “Укрмолокопродукт” м. Дубно. Нині припинили, бо корови у запуску. Влітку виникали з переробниками неув’язки.
У господарстві Зелінських дві корови. Господиня Марія - інвалід другої групи. Розповіла про сімейні проблеми, які змушують тяжко трудитись, незважаючи на хворобу. Щодня влітку її корови дають 20-25 літрів молока. Охоче здавала його, поки ціна була нормальною. Сьогодні третину надою продає у Здолбунові, решту згодовує свиням. Не виливати ж…
Роль координатора і регулювальника ринкових процесів спробував було взяти на себе заступник голови райдержадміністрації Роман Дрозд. Провів аж три наради підряд за участю сільських голів, представників ініціативних незалежних громад здавачів молока. Запрошувались і керівники переробних підприємств.
- Ми з селянами в одному човні, хіба ж не розуміємо, що, нашкодивши їм, і самі потонемо, - били себе в груди переробники.
Про човен – це вірно. Тільки один у тому човні веслує в поті чола, а другий і третій – пасажири. Що не кажи, а в схемі виробник – переробник – торгівля перший є найслабшою і найнезахищенішою ланкою. Попри всі ринкові негаразди ні переробник, ні тим паче торгівля собі на збиток працювати не будуть…
- Наш район має реальні можливості з настанням весни відновити достатні обсяги заготівлі молока в господарствах населення, - розповідає заступник голови райдежадміністрації, в. о. начальника управління агропромислового розвитку Роман Дрозд. - Вже зараз переробники вишукують потенційних здавачів молока, переманюючи одни в одного сільськогосподарські підприємства, де обсяги заготівлі значно більші, ніж у господарствах населення.
Поживемо – побачимо. А село всупереч усьому живе і буде жити. Віриться, що переробні підприємства переймуться проблемами тих, хто важкою працею здобуває їм сировину, і повернуться до них обличчям.
Євген Шилан.
