Народні традиції українців прийшли до нас із давніх-давен. Кожна з них по-своєму цікава та особлива. Першою традицією у новому році є Різдвяний Дідух, якого ставлять на покуті. Та не просто так. Його ставлять на жмут сіна чи соломи, а поруч кладуть хлібину. І стояти це все має на почесному місці аж до Водохреща.

Дідухом називають атрибут українського Різдва, виготовлений з колосків жита, пшениці чи вівса, який символізує урожай, добробут, багатство. Дідух, це символ безсмертного предка, духовного життя українців та духів померлих (від слова ді-дух). Традиція дідуха сягає ще дохристиянських часів. Нині багато людей намагаються відродити прадавні звичаї предків. Це робить і здолбунівчанка Ірина Кухар, яка відроджує українські традиції, виплітаючи з соломи дідухи.

– Моє захоплення соломоплетінням почалося ще зі школи. Коли я ходила на гурток «Умілі ручки». Любов до цього ремесла мені прищепив наш викладач Микола Огородник. І ще з шкільної лави усе почалося, – каже Ірина.
Жінка розповідає, що це захоплення згодилося їй і в подальшому навчанні. Адже за фахом вона кравчиня-вишивальниця, і часто під час різних показів їй доводилося декорувати одяг, і робила вона ці прикраси оригінальними: з соломи чи листя кукурудзи. З часом цікаве захоплення стало постійною та улюбленою справою життя.

– Після поїздки до музею імені Пирогова, я вирішила, що буду займатися декоруванням, виготовленням прикрас з соломи та різнотрав’я. Так, вже більше десяти років виготовляю різні сувеніри, дрібні іграшки та ялинкові в етностилі, різдвяні віночки з лози та дідухи, – розповідає майстриня.
Процес плетіння дідуха кропіткий, адже ще з весни необхідно зібрати на луках різні трави, заготовити колоски зернових злаків. І дуже важливо це зробити вчасно, щоб трави не пересохли, а колоски не встигли переспіти. Бо всі матеріали повинні мати гарний вигляд, бути рівними та чистими. Адже вибирати треба тільки найкращі колоски, щоб рік був таким же гарним та врожайним, як ті колоски.
– Заготовляючи трави й сухоцвіти, доводиться їздити по усіх околицях. З весни, як тільки но з’являються перші необхідні рослини, і до самої осені. До батьків їжджу по колоски. Потім все підсушую, і коли починаю плести, то додаю необхідні матеріали, – розповідає жінка.
Ірина виготовляє дідухи за власним баченням, адже стверджує, що визначити, якими вони точно мають бути, складно. Бо кожен регіон України має свої певні традиційні різновиди. Тому жінка до колосків додає ще й різнотрав’я.
– Взагалі, коли я була маленькою, то пригадую, що моя бабуся на покуті ставила просто сніпок пшениці або різноколосся, головне, щоб він був на сіні біля куті. Так само і вигляд у дідухів може бути різним. Все залежить від того, як хто трактує. Одні вважають, що дідух має бути на тринозі, інші з дванадцяти пучечків плетуть, – каже рукодільниця. – Робити дідух не надто важко й довго, хоча все залежить від розмірів та побажань. Я, наприклад, до колосків жита, пшениці та вівса додаю льон і материнку, ще навіть гілочку ялини, як символ новорічних свят. Можливо це якийсь відхід від традиції, але мені хочеться щось привнести нове.
Робота у майстрині починається з перших днів зими, адже замовлень є багато, і кожен хоче щось особливе. Окрім дідухів на Різдвяні свята жінка ще виготовляє янголів. Такі вироби Іра плете з соломи, осоки та листя кукурудзяних качанів. А ще гарні солом’яні іграшки, які можуть слугувати прикрасою не тільки для ялинки, а й для різних кошиків, як декоративні прикраси або брошка для одягу. На жаль, нам не вдалося побачити усі вироби майстрині, бо більшість з них зараз знаходяться на різноманітних виставках та ярмарках. Але надзвичайно приємно те, що наші давні традиції не забуваються, і є люди, які їх відроджують і доповнюють та охоче розповідають про це.
Марина КОЛОДИЧ
фото автора
На фото: Ірина Кухар та її вироби

Додати коментар