Учасники поїздки.

Минулої неділі, 14 жовтня, Товариство польської культури Здолбунівщини організувало для учнів суботньо-недільної школи з вивчення польської мови, яка діє при ньому, поїздку до Києва. Мандрівка була цікавою й пізнавальною. Екскурсанти відвідали храми і музеї, милувались чудовими краєвидами Києва, експериментували з водою та з надією загадували бажання біля незвичної атракції.

Ще мить – і в бульбашці.

Ще вдосвіта малі й дорослі учасники поїздки, близько п’ятидесяти осіб, зібралися у класі з вивчення польської мови, що в парафіяльному будинку здолбунівського римо-католицького костелу Святих апостолів Петра і Павла. Заслухали короткий інструктаж керівника групи - вчительки польської мови Мар’ї Мусял. Потому, о шостій, зайнявши місця в комфортабельному автобусі та помолившись “Отче наш”, рушили до столиці. Хто дорогою не дрімав, мав змогу поспостерігати за тим, як сходить сонце - народжується новий, напрочуд теплий і погожий, день.
За кілька годин, під Києвом, здолбунівчан зустрічала Ольга Баніт - наш екскурсовод. До слова, Ольга Василівна - колишня учениця пані Мар’ї, вивчала польську під її керівництвом у місті Дрогобич.

У музеї води мандрівники активно озвучували свої бажання рибкам.

Проїхавшись вулицями української столиці, манд­рівники прибули у перший пункт свого маршруту - до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, де мали оглядову екскурсію. Від свого гіда дізналися, що цей заповідник має територію понад 20 гектарів та є найбільшим музейним комплексом України, в якому зосереджено понад 140 пам’яток історії й культури. Про те, які саме музейні заклади там діють. Розповіла Ольга Василівна і про історію заснованої ще у 1051 році Києво-Печерської лаври, її печер та храмів. Найдетальніше - про Успенський собор і зведену в 1745 році восьмигранну Велику лаврську дзвіницю, що заввишки 96 метрів. Усі охочі мали змогу побувати у названому храмі, а також сфотографуватися біля виставленої на території музейного комплексу великої дзеркальної писанки, помилуватися Дніпром та Києвом з висоти лаврських пагорбів. Крім того, в лаврі учасники поїздки спустились у Ближні (Антонієві) печери, де покояться нетлінні мощі 74 святих.

Затим туристи, насолоджуючись погодою, пішки рушили до підніжжя скульп­тури “Батьківщина-Мати”, що височить на території музею історії України у Другій світовій війні. Дорогою оглянули виставку військової техніки, яку використовували в АТО.
Екскурсовод озвучила чимало цікавих фактів щодо відкритого у 1981-му монумента “Батьківщина-Мати”. Наприклад, що його загальна висота становить 102 метри (фігури жінки з мечем - 62), а вага - 450 тонн; що простояти без реставрації цей пам’ятник у змозі 150 років і здатен витримати землетрус силою у 9 балів, що для встановлення цієї суцільнозварної конструкції з нержавіючої сталі використовували спеціальний кран, який потім просто порізали автогеном, бо не встигали вчасно демонтувати. Згадала екскурсовод і про те, що зараз відвідувачам не можна, як раніше, підніматися на оглядові майданчики, які є високо на самій статуї - такі екскурсії відмінили кілька років тому опісля нещасного випадку.
Дорослі учасники манд­рівки цікавились, чи підлягає пам’ятник дії закону про декомунізацію. За словами гіда, зносити “Батьківщину-Мати” поки не планують, але фахівці обмірковують, як прибрати зі статуї символіку радянської епохи.
З оглядового майданчика навпроти скульптури наші екскурсанти милувалися красивими краєвидами столиці - парком, храмами, частиною міста, що на лівому березі Дніпра - і залюбки гуртом фотографувалися на згадку. А після нетривалого перепочинку вирушили до духов­ного центру римо-католиків у Києві - прокафедрального Олександрівського собору. Храм цей вражає красою внутрішнього інтер’єру й архітектурою. Але має непрос­ту історію. Збудували його коштом шляхти у 1842 році. За радянських часів у будівлі костелу розміщували гуртожитки, адмінустанови, планетарій, бібліотечні сховища і навіть музей атеїзму. Лише у 1991 році храм повернули католицькій Церкві. Реконструкція собору тривала до 1995-го, коли його заново освятили і відновили служіння в ньому. “Духовне піднесення”, - так характеризували екскурсанти свої відчуття після відвідин храму.
Однак наших мандрівників очікувала вже наступна, надзвичайно пізнавальна частина їхнього маршруту - парковий комплекс “Хрещатий”. Там вони релаксували біля фонтанів, а також побували у водно-інформаційному центрі, котрий ще називають Музеєм води. Свого часу його створили, маючи на меті наголосити на важливій ролі водних ресурсів у житті нашої планети та її мешканців. Тож уся музейна експозиція, розміщена у підземному резервуарі колись діючої водонапірної башти, присвячена гідросфері. Відвідувачам не тільки розповідають про кругообіг води в природі, її фізико-хімічні властивості чи способи очищення, а й підказують, як економніше використовувати цей ресурс.
Цікавим є внутрішнє наповнення музею. Там представлені матеріали, з яких у різні часи виготовляли водопровідні труби, схема-макет київського централізованого водогону, діючі прилади для пошуку води на природній місцевості, басейни різного експозиційного призначення, водоспад і справжній підземний грот. Є зал, де за “вікнами” йде дощ, мете сніг, висить туман. Гостей музею залучають до цікавих експериментів з водою, влаштовують для них перегляди науково-популярних фільмів. Крім того, за музейним повір’ям, якщо довірити своє найпотаємніше бажання котрійсь з японських рибок у басейні закладу, вона обов’язково його здійснить, якщо підпливе і торкнеться вашої руки. От і наші екскурсанти активно загадували бажання, на спеціальному макеті власноруч прокладали русла річок і формували рельєф, а також розважались, скориставшись атракціоном мильних бульбашок. Опинитись всередині велетенської бульбашки було незвично для кожного.
Зацікавила учасників поїздки й ще одна оригінальна атракція - "Дерево бажань” поблизу музею. Дорослі і малі (хто жартома, а хто й з вірою) подумки просили “чарівних” персонажів здійснити їхні мрії.
Потомлені, але збагачені знаннями й враженнями, мандрівники поспішили до автобуса, який залишили недалеко від Європейської площі. Вже сутеніло, тож вирішили повертатись додому. А поки їхали, то й підкріпитись встигли, і пожартувати, і поспівати - час збіг швидко. У нічному Здолбунові манд­рівників чекали рідні.
Ольга ЯКУБЧИК
Фото автора

Голова Товариства польської культури Голова Товариства польської культури Здолбунівщини Софія МИХАЛЕВИЧ:

- Організовувати екскурсії визначними місцями, пов’язаними з українською та польською історією, для нашого Товариства вже давня традиція. Адже ми прагнемо, щоб український та польський народи розвивали добросусідські відносини. Стараємось, щоб наші земляки з польським корінням не забували своєї культури і мови. Мандрівки щораз є і розвагою, і просвітницькою акцією. А цього разу ще й своєрідним заохоченням. Адже до участі в ній ми запросили не лише учнів школи з вивчення польської, а й активістів Товариства, які влітку показали гарний приклад самоорганізації громади та гуртом навели лад на здолбунівському кладовищі, де є польські поховання. Маю надію, що й надалі організовуватимемо цікаві й пізнавальні мандрівки Україною.

 §

Додати коментар