про що нова книга Макса Кідрука «Де немає Бога»?

Макс КІДРУК презентує книгу «Де немає Бога».

Стартував всеукраїнський промотур Макса Кідрука на підтримку нового роману «Де немає Бога». У його межах рівненський письменник та його команда відвідають понад сотню міст України. Розпочали минулого понеділка з Києва. А вже у неділю, 30 вересня, роман представили здолбунівчанам. До речі, на Рівненщині це перше місто, у яке приїхав Кідрук з новою книгою.

Книги Макса КІДРУКА

Це книга не про виживання в екстремальних умовах
Приїзд Макса Кідрука викликав чималий інтерес серед здолбунівчан. Зала районної бібліотеки для дітей та юнацтва була заповнена вщерть охочими поспілкуватися з письменником. До Здолбунова Макс приїздить не вперше. Декілька років тому він вже представляв тут одну зі своїх книг.
Цього разу Макс Кідрук привіз «Де немає Бога». І розпочав письменник презентацію з того, про що цей роман не розповідає.

– Роман «Де немає Бога» – не про авіакатастрофу та не про виживання в екстремальних умовах. Я чудово розумію, скільки всього було написано про це до мене. Тоді, спитаєте ви, до чого така обкладинка? Роман складається з шести, на перший погляд, не пов’язаних між собою історій. А авіакатастрофа є своєрідним каркасом: тим, що об’єднує цих шістьох людей, – зазначив Макс Кідрук.
Цікаво, що перші начерки роману автор почав писати ще у жовтні 2012 року. Звісно, з того часу історії видозмінилися. З них автор обрав лише шість – ті, які найбільше емоційно значущі для Макса.

Охочих поспілкуватися з письменником зібрався повен зал.

Всі ці історії обрані не випадково. Кожна має свій підтекст та значення. І надихало письменника щоразу щось нове.
Приміром, сюжет про таємного папського кардинала Дюка Апшоу, який прямує до країни, де офіційно навіть не існує католицької церкви, народився після перегляду оскароносного фільму «У центрі уваги». У фільмі йдеться про те, що на початку двотисячних журналісти «Бостон Глоуб» викрили низку священиків-педофілів, знайшовши тисячі жертв їхніх домагань. Як виявилося, прототип головного героя роману Кідрука Бернард Френсіс Лоу, який очолював Бостонську єпархію, знав про ці випадки. Після скандалу той подав у відставку і втік до Риму. Тоді у автора виникло питання: чому Бернард Лоу, знаючи про щонайменше 134 домагання, нічого не зробив? Адже окрім контролю за порядком в єпархії, він не має фактично інших обов’язків. Проте ця частина роману не про викриття педофілів чи саме розслідування справи, а намагання зрозуміти, що коїлося в голові кардинала. Чому він мовчав і дозволяв безчинство у власній же єпархії?

Під час автограф сесії.

Американський футбол – це своєрідні шахи
На іншу історію надихнуло особисте захоплення. Історія про гравця американської національної ліги Брендона Бартона чи не найулюбленіша для Кідрука, адже письменник обожнює американський футбол. Тож Макс розповів, чому так проникся грою, а ще й – основні її правила.
А полюбився американський футбол письменнику після поїздки на навчання до Швеції. Його сусід Мігель Гонзалес, з яким Макс частенько грав в улюблену свою гру – шахи, пояснив, що ж такого унікального у грі, що її внесли до Книги рекордів Гінеса, як найскладніший та найбільш інтелектуальний колективний вид спорту.
На початку свого розвитку гра була нудною, затягнутою, але і дуже небезпечною. Тож після смерті 18 гравців протягом 1905 року правила змінили. Комітет з правил дозволив пас вперед, чого не було до того. І таким чином команди могли розосередити гравців із лінії зіткнення. Це зменшило кількість гравців, які зіштовхуються в центрі, зменшувалася сила зіткнень, а отже знижувалась травматичність. Водночас це започаткувало спеціалізацію гравців у команді. Тепер кожен мав чіткі функції. Тож письменник сміливо порівнює американський футбол з шахами – грою, яка захоплює його не менше.
Проте він наголошує, історія Брендона Бартона – не про американський футбол. Вона значно глибша.
– Я був свідомий того, що писати про гру, яка у нас малопопулярна, ризиковано. Проте ця історія – не про гру, а про взаємини гравця та його батька. В кінці книги є другий емоційно важкий і, як на мене, найважливіший епізод – лист Томаса Бартона своєму сину. Це те, заради чого я написав цю історію і витратив на створення листа не менше часу, як на всю книжку – понад рік. Паралельно із написанням книги редагувався лист. Він містить багато речей, в які я вірю сам. І приємно, що читачі відчули, що саме на ньому я хотів зробити акцент. Не в одному відгуку вони зізнавалися, що текст викликав сльози, – розповів Макс Кідрук.
Є також історія про доведену до відчаю українку Анну Янголь, яка ледве встигає на літак, везучи з собою величезну суму грошей, аби врятувати людину. І щоб провезти гроші, ховає купюри у спідньому та шкарпетках. Інша – про молодого баварського політика Олівера Моргернштерна, який переживає пік своєї кар’єри, проте цілковито ненавидить те, що робить. А ще про хірурга-ізраїльтянку Гелен Горовіц та пілота-росіянина Єгора Парамонова. Останній страждає від аерофобії, яка з’явилася у нього після загибелі коханки у катастрофі з літаком MH-17, який росіяни збили над Донбасом. І вони не менш захопливі та психологічні, переконує автор.
Аби гості презентації не подумали, що роман – це просто збірка з шести оповідань, Макс підготував слайд зі зв’язками героїв. Як переконав автор, згодом він допоможе тим, хто читатиме книжку, розібратися в деталях. І цікаво, що кожен герой так чи інакше пов’язаний з іншим.

«Кого хвилює, якщо згасне ще один вогник у небі, де мільйон зірок?»
Роман «Де немає Бога» вийшов місяць тому. І на нього лише у соцмережах понад три з половиною сотні відгуків. Серед них як позитивні, так і негативні. Проте автор не засмучується, а навпаки заохочує читачів писати свої думки про його твори. Книгу видали накладом 10 тисяч екземплярів. Проте Макс переконує, що роман будуть додруковувати.
– Наступного року автор відзначатиме десятиріччя своєї письменницької діяльності. З цієї нагоди Макс видасть збірку оповідань «Заради майбутнього». Туди увійдуть сім раніше опублікованих та три нових твори Макса Кідрука. Також планує восени видати новий роман «Доки світло не згасне назавжди».
Тож і з цього приводу Макс пообіцяв завітати до Здолбунова знову.
Письменник вирішив відійти від традиції і не розповідати, про що саме буде чергова книга:
– Структурно вона нагадуватиме роман «Не озирайся і мовчи». Це буде гостро-соціальний, психологічний роман, як «Де немає Бога». Тут буде і фантастика. Також історія буде з доповненою реальністю. Таку практику вже ввели європейські та американські видавці, хоч ще не дуже широко поширено. Тобто до цієї книги розроблять мобільний додаток, який можна буде вільно скачати в інтернеті. У книжці будуть певні схеми, малюнки, які потім за допомогою додатку можна буде бачити дивовижні речі та краще розуміти суть, – ділився планами письменник.
Таким чином Макс Кідрук хоче привабити молодшу аудиторію, яка звикла проводити весь вільний час за гаджетами і не хоче читати книг.
Загалом кожна з книг Макса відрізняється від інших. Зокрема, його художні видання відомі тим, що вкінці він подає список пісень, які можна слухати під час читання. І однією з головних композицій нової книги є пісня «One more light» гурту «Linkin Park». Слова з приспіву пісні «Who cares if one more light goes out? In a sky of a million stars» («Кого хвилює, якщо згасне ще один вогник у небі, де мільйон зірок?») він взяв як епіграф.
– У мене в роботі трапляється так звані ліниві дні. Вони бувають не часто. Тоді я не можу видерти з себе хоча б абзац тексту, який в мене не викликав би огиду. Тому я на такі дні залишаю роботу, яка не вимагає концентрації. І в один із них я вибирав епіграф. Я поставив ось цю фразу на перший епіграф цього роману. І коли я переклав її українською та зробив зноску, моя дружина схвильованим голосом сказала, що фронтмен гурту Честер Бенінгтон вчинив самогубство. Для мене це був величезний стрес. Ніколи не міг подумати, що так перейматимусь людиною, яка живе так далеко. Я ніколи не думав, що він стільки вклав у мене, в моє зростання. Тож і цю пісню я вважаю серед переліку музики для читання головною. «Кого хвилює, якщо згасне ще один вогник у небі, де мільйон зірок?» Окей, це хвилює мене.
Ірина САМЧУК
Фото автора

Додати коментар