Є те, з чим змиритися неможливо. Хіба що призабути, на якийсь час свідомо відкинувши усвідомлення втрат кудись далеко, на інший рівень. Хіба що не думати, щоб не було так гірко і сумно…
Але рідним тих, хто чотири роки тому потрапив під обстріл у самому цент­рі столиці, вочевидь, недоступне й таке тимчасове забуття. Якщо ми - усі ті, хто щиро тужить за втраченими на Майдані життями - втираємо сльози під журливі пісні і думаємо про вічне у Хвилину мовчання, то рідні Небесних Лицарів живуть з цим увесь час. Щодня. Щомиті. Уже чотири роки. Досі достоту не розуміючи, хто стріляв, хто дав наказ, хто і коли має понести за це справедливу кару…

Двадцятого лютого ге­роїв Небесної Сотні поминали по усій Україні. У Здолбунові під час зворушливої громадської акції «Небесна Сотня у вирій полетіла» присутні на площі Героїв Майдану також подумки і вголос поверталися у ті часи. Хтось - у перебування в самому епіцентрі подій, хтось - у спогади про усвідомлення втрат після побаченого на телеекрані. Разом співали гімн. Разом мовчали у пам'ять. Разом молилися під час спільної панахиди, яку відслужили представники релігійних конфесій міста.
Згадували при тих, чиї імена й обличчя закарбувалися у пам’яті після страшних лютневих днів. Поминали добрих знайомих - хлопців-вояків, які ніколи не повернуться зі Сходу на свою рідну Здобунівщину, патріота-художника Тараса Більчука, котрий пройшов Майдан, проте торік передчасно полинув у засвіти. Цьогоріч 18 лютого у Киє­ві Президент України Петро Порошенко відкрив виставку пам’яті Тараса Більчука «Переведи мене через Майдан», присвячену учасникам Революції Гідності, та вручив його доньці Наталії Більчук Орден Героїв Небесної Сотні, яким нашого земляка нагородили посмертно…
«Їхня жертва була недаремною – ці небесні птахи кружляють над нашою Батьківщиною і своїми крилами небесними захищають нас від зла», - сказав під час проповіді настоятель храму Св. ап. Петра і Павла отець Віталій.
Можливо, усвідомлення того, що захист Небесної Сот­ні і зараз рятує Україну, хоч на якусь йоту таки полегшує біль кожного, хто втратив на Майдані найрідніших.
А нам - нам потрібно просто вірити, що все це було недарма…
Марина СТЕПАНЮК.

Додати коментар