Волонтерка Марія Василівна Брага (на фото вгорі) вже два роки займається плетінням маскувальних сіток для українських бійців на Сході. Для цього щодня приходить у міський будинок культури, що в мікрорайоні цементників у Здолбунові. Але таку «річницю» жінка відзначати не прагне, каже: «Коли скінчиться війна, розстелимо останню сітку, зробимо на ній пікнік і святкуватимемо».
Нині пенсіонерка разом з помічниками доплітають вісімдесят третю сітку. Її, стандартну - розміром 6х3 метри, виготовляють для 14-ї ОМБР. Марія Василівна плете з натурального матеріалу ще й так звані лежаки - маскувальні сітки дещо меншого розміру, якими вкриваються розвідники.
Нещодавно жінкам не вистачало і натуральної, і синтетичної тканин для роботи, але з цим допомогли небайдужі люди, які теж прагнуть зробити внесок у спільну справу задля перемоги.
- Я вже непокоїлася, що не матимемо з чого плести сітки. Але з дитсадка у Бущі передали багато тканини для плетіння. Вони - молодці, щиро їм дякую! - тішиться Марія Брага.
Натомість тепер, коли є матеріали, бракує робочих рук.
- Поменшало тих, хто плете сітки, тому нам роботи вистачає. Траплялось, що телефонували волонтери й просили одразу кілька сіток, а в нас готових не було. І щоб термінові замовлення виконати, бракувало людей. Серце краялося від безвиході, - розповідає Марія Василівна.
Часом волонтерці на поміч приходять школярі. Зокрема вже не раз допомагали у плетінні маскувальних сіток учні Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 - вихованці вчителя Тетяни Сай. Діти добре усвідомлюють, що сітки ці є засобом захисту для наших воїнів, а інколи й рятують їм життя. Та, якби більше школярів долучалося до плетіння сіток, то й справа ця просувалася б значно швидше. На жаль, дорослих, за словами Марії Василівни, ще важче залучити до виготовлення сіток. А от дошкільнята та дітки, які ходять займатися в гуртках Здолбунівського міського клубу, охоче вив’язують по кілька вузликів. Адже це зовсім не складно.
Раніше Марія Брага застосовувала іншу техніку плетіння - «змійку». Але з’ясувалося, що сітки, виготовлені таким чином, коли намокають, стають дуже важкими. З новим способом плетіння часу на виготовлення однієї сітки треба менше. Нині самотужки Марія Василівна виготовляє сітку близько 10 днів.
На всі вироби волонтерка чіпляє бирочки з інформацією про те, хто їх виготовив, щоб бійці знали, звідки їм надходить така допомога. Не вказує тільки терміну експлуатації, як на фабричних маскувальних сітках. Адже один такий виріб може служити бійцям тижнями, інша - згоріти вже наступного дня.
Марія Василівна приходить щодня до міського будинку культури о 16.00 і працює там, не покладаючи рук, протягом чотирьох годин. Попри прохолоду у приміщенні. Приходить і у свята й вихідні, адже на війні теж стріляють, незважаючи навіть на найбільші свята. Волонтерка чекає усіх охочих допомогти.
Усі, хто зголоситься допомогти, не тільки зроблять корисну справу, а й обов’язково отримають позитив від спілкування з Марією Василівною, почують від неї чимало цікавих житейських історій.
Ірина САМЧУК.
