Танцюй, прекрасна балерино!
І сяй на сцені, мов перлина.
Злітай у сині небеса,
Хай світиться твоя краса!..
Якщо на світі і є мистецтво, здатне підкорити всі без винятку людські серця, проникнути у глиб душі і цілком захопити думки глядача, то це саме класичний танець - балет.
Шість років тому балет увійшов у життя моєї донечки, ніжної та тендітної дівчинки, посівши чинне місце й у моєму хаотичному житті. Все сталося випадково: на гурток бальних танців Здолбунівського районного центру творчості дітей та юнацтва записалися самі дівчатка. Було їх близько двадцяти. Керівник гуртка довго роздумувала над тим, що ж їй робити з цими дітьми. Адже їм потрібні партнери, а дівчатка ж так хочуть танцювати. Врешті-решт знайшла вихід - організувала гурток класичного танцю «Ритм-класік». Тоді ще не знала, що невдовзі саме ці дівчатка, такі різні за характерами й звичками, стануть її улюбленицями. Саме за цих учениць вона найбільше вболіватиме під час виступів на фестивалях, конкурсах та звітних концертах, саме їхні костюми власноруч оздоблюватиме вдома вечорами. З ними організовуватиме чаювання у свій вільний час, їздитиме на екскурсії та відпочинок. Не знали тоді і ми, батьки, що на шість років у наше життя, крім танцювальних па на кухні під назвою «пассе» та «арабеск», увійдуть білі балетки та колготки, шпильки, невидимки та трико...
І ось випускний вечір. Наші діти, уже майже дорослі панянки, легко та піднесено, з високо піднятими головами гордовито заходять до танцзалу. Керівник - Наталія Буздиган, котра для своїх учениць стала взірцем граціозності, витонченості та елегантності, представляє їх усіх, уже десятьох, найвитриваліших. А це - Ілона Головатюк, Анна Коротка, Настя Кирилова, Оленка Кіпранишина, Іванка Денисюк, Катя Овсійчук, Богдана Величко, Оленка Осташ, Анна Матюк та Юля Пахольчук.
У пам’яті кожного з нас, батьків, враз промайнули спогади. Бо ніби вчора привели їх, маленьких дівчаток-другокласниць, до хореографічного класу, де вони завзято вчилися робити перші танцювальні рухи. Пригадався їхній перший ніжний та зворушливий виступ на звітному концерті, що відбувся у локомотивному депо. Тоді усі батьки, затамувавши подих, дивилися на своїх доньок у білих легких сукнях і не вірили, що справжні балерини тут - у Здолбунові. А в очах кожного з них бриніли сльози. Той перший танець під назвою «Пробудження» захопив нас, і ми стали цінителями прекрасного.
Промайнула перед очима і решта виступів дівчаток - у рожевих пачках, голубих, жовтих, червоних та різнокольорових сукнях. Під час них ми щоразу переконувалися, що діти - це не тільки проблеми і турботи, а й неймовірне щастя, подароване нам Богом!
Дівчатка станцювали на прощання вальс й отримали цукерки «Рафаелло», навіть не здогадуючись, що ті є символічними для балерин, бо ніколи не бачили знаменитої реклами по телевізору...
Ось так закінчилась для них чудова казка під назвою «Балет». Чого навчив їх класичний танець? З впевненістю можу перелічити: дисципліні, відповідальності, граціозності, а найбільше - впевненості у собі, адже тепер вони зовсім не бояться показувати свої вміння на сцені, знають, що були особливими та єдиними у нашій області дівчатками-балеринами.
Вікторія ГОЛОВАТЮК,
м. Здолбунів.
З історії
Балет (від італійського balletto - танцювати) з’явився в Італії в епоху Відродження, коли усі свята супроводжувалися веселими танцями. Але класичного вигляду балет набув все ж таки у Франції. Спочатку це були балети-маскаради, а згодом - помпезні мелодраматичні балети на лицарські й фантастичні сюжети. Під час правління Людовика XIV спектаклі придворного балету набули особливої пишності.
Засновником балету вважають П’єра Бошана, викладача танців Першої балетної школи у Франції. Саме він почав створювати термінологію танців. Майже кожен балетний рух описав французьким словом чи фразою. Усі рухи танцівників розділив на групи: присідання (пліє), стрибки (заноски, антраша, кабриолі, жете, здатність зависати в стрибку - елевація), обертання (піруети, фуете), положення корпусу (атитюди, арабески). Виконання цих рухів здійснювалося на основі п’яти позицій ніг і трьох позицій рук.
Наприкінці XVIII ст. виник новий напрям у мистецтві - романтизм. У романтичному балеті танцівниця вперше стала на пуанти. Це зробила Марія Тальйоні. Жіночий балетний костюм у цей час став значно легшим і вільнішим, так що під ним проглядались лінії тіла.
У 1925 р. почав свій шлях і наш, український, балет. У Харківському театрі опери і балету поставили «Лебедине озеро». За радянських часів тематикою балету стали радянський патріотизм та визвольна боротьба трудящих. У великих містах відкривали балетні школи. У 1960-х роках у Здолбунові в будинку культури цементників теж діяв гурток класичного танцю, але скільки часу він проіснував - встановити важко.
