Споживачам пропонують платити за газ єдиною ціною, а селянам – відмовитися від «блакитного палива»
Попередній уряд до свого активу відніс позбавлення залежності від «московської газової голки». Чинний повсюдно поширює меседжі про те, що в Україні планують збільшити видобуток українського газу до 33 і більше мільярдів кубічних метрів шляхом впровадження новітніх технологій. А тим часом з 1 травня 2016 року, згідно з ухваленим 27 квітня рішенням Кабінету Міністрів України, в країні діє єдина ціна на газ для усіх категорій споживачів - 6879 гривень за 1000 кубометрів.
«Соціального» не буде
Новий тариф дорівнює закупівельній вартості імпортованого в країну природного газу. І якщо на теплий період року кубометр газу для користувачів здешевшав на кілька копійок, то зимувати тепер буде значно важче. Адже соціальну норму газу - 1200 кубічних метрів по 3,6 грн. за кубометр в опалювальний період - уряд скасував.
«Гірку пігулку» подорожчання газу ледь-ледь підсолодили зростанням соцстандартів: з 1 травня розміри прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати і пенсії збільшили в середньому на 6 %.
Однак зрозуміло, що підвищення цін на газ одразу позначиться й на вартості тепла і гарячої води для населення. Тож після оприлюднення цієї «втішної» новини споживачів вкотре почали «годувати» інформацією про рятівні субсидії, систему призначення яких переглянуть і вдосконалять. Як наслідок, кількість тих, хто претендуватиме на субсидії, суттєво збільшиться: якщо зараз ними користується майже 6 мільйонів родин в Україні, то після підвищення їх буде на 1,5 млн. більше.
Позакоаліційні фракції у ВР взялися в унісон називати рішення про здорожчання газу провокацією проти народу і вимагати перегляду тарифів. Однак ціну популізму знає уже, мабуть, кожен. Поговорять, попіаряться, та й забудуть. А нам доведеться розбиратися з тарифами, субсидіями та зимовими холодами самотужки.
Тим часом глава уряду Володимир Гройсман визнав, що рішення щодо підвищення тарифів є непростим і спричинить широкі дискусії в суспільстві. Проте прем’єр переконаний, що воно дасть змогу скасувати всі схеми, які існували раніше і давали змогу заробляти на різниці в ціні на паливо. Простіше кажучи, досі держава покривала різницю між ринковою ціною газу і тарифом, за яким населення його купувало. Тобто НАК «Нафтогаз» закуповувала газ за ринковою ціною в Україні та за кордоном, згодом за заниженою ціною продавала його споживачам, а різницю покривали з держбюджету. Нині ж врешті настав час повністю ринкових цін. Як стверджують експерти галузі, цей крок потрібно було зробити вже давно, але жодному з попередніх урядів не вистачало рішучості підступитися до настільки непопулярних та серйозних реформ.
Нині ж варіантів у влади немає. Адже перехід до ринкових цін на газ для населення - одна з основних умов Міжнародного валютного фонду. Ще у 2014 році був затверджений поетапний план зростання тарифів до 2017 року. Ті ж експерти розповідають, що свого часу «болісні» енергетичні реформи пережили багато країн. Наприклад, наші польські сусіди. І їм це дало змогу не тільки активно рухатися вперед у руслі реформування та розвитку країни, а й пропагувати енергоощадність на загальнодержавному рівні.
Селу без газу краще?
Однак Україна - не Польща. І за нинішнього всезагального зубожіння будь-який логічний аргумент розбивається об просте запитання: «А чим платити?». У вогонь загального обурення днями підлив масла і віце-прем’єр-міністр Павло Розенко, який запропонував жителям сільської місцевості подумати над відмовою від газу. Мовляв, треба дбати про енергозбереження, оскільки на зменшення вартості газу населенню розраховувати не доводиться.
І хто знає, що більше обурило селян - зростання ціни чи висновки столичного віце-прем’єра. Бо десятиліттями фраза «село без газу» означала самі знаєте що - «забитий» і неперспективний населений пункт. Наші бабусі, дідусі чи й батьки добре пам’ятають, як раділи цілими селами, коли у хатах врешті запалювався довгоочікуваний «блакитний вогник». Як, незважаючи на чималі кошти та працю, вкладені у справу підведення газу до обійстя, з полегшенням усвідомлювали, що взимку для обігріву буде достатньо лише крутнути вмикач на котлі, а не носити цілодобово кошики з вугіллям, торфобрикетом чи дровами.
А от тепер, у період активного поступу до Європи, час відмовлятися від зручностей? Бо вони селянам не по кишені і ніколи вже досяжними не будуть? Гарні перспективи ХХІ століття для тих, хто представляє основу нашої аграрної української держави…
І справа не в необхідності бути енергоощадливими - потребу утеплюватися та економити всі усвідомили на власному досвіді вже минулої зими. А в тому, що там, у Києві, дехто на владному Олімпі почувається надто вже відірваним від реального, щоденного, нужденного людського життя. І, пропонуючи відмовитися від дорогого газу, не дає жодної поради селянам про те, як перезимувати з не менш дорогими вугіллям чи дровами.
Врешті, колись, пам’ятається, незабутній прем’єр Азаров народу також пропонував не «скігліті», а садити капусту. На жаль, жоден з азарових і януковичів капусту у неволі досі не садить. Зате нинішні також «рекомендувати» навчилися не згірш від «папєредніків». Сподіватимемося, що хоч на ділі з реформами у чинної влади все вийде краще.
Марина СТЕПАНЮК.
Церква свідків дешевого газу?
Цікаво, що відносно низькою залишається ціна газу для релігійних організацій (в разі його використання не з комерційною метою) – 3913 грн. за тис. м куб. Днями в Інтернеті навіть з’явилися химерні поради щодо того, як зекономити на опаленні житла. Споживачам газу пропонують… зареєструвати у власному домі церкву. Насправді, згідно з Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», це зробити не так вже й важко…
