Учасники заходу.
У Здолбунові вшанували пам’ять Героя України Бориса Возницького
Пам’ятки культури та мистецтва є загальнонаціональним скарбом, і кожен повинен мати змогу насолодитися їх величчю та красою. Герой України Борис Возницький протягом усього життя вважав цю істину незаперечною.
Борис Григорович, багаторічний директор Львівської галереї мистецтв, академік, у чиїх званнях та «регаліях» можна збитися з ліку, зумів зібрати близько 36 тисяч унікальних експонатів та створити 16 музейних комплексів. Встиг би ще більше, але у 2012 році його життя трагічно обірвалося. Того травневого ранку Возницький не впорався з керуванням старенькою автівкою, вочевидь, через серцевий напад. Вісімдесятишестирічний чоловік перебував за кермом сам, бо ніколи не мав ні розкошів, ні особистих водіїв. Не збирав і приватних колекцій творів мистецтва…
Стару назву вулиці - в історію.
Борисові Возницькому, котрий народився на Дубенщині, цьогоріч виповнилося б дев’яносто. Нині його урочисто вшановують на загальнодержавному рівні. А на отчій землі згадують добрими словами подвижництво та альтруїзм академіка.
19 квітня у Здолбунові Героя України вшанували у символічному місці - на вулиці, яка відтепер носитиме його ім’я. Адже рішенням Здолбунівської міської ради від 19 лютого вулицю Ватутіна перейменовано на Бориса Возницького.
Відкриваючи інформаційну дошку на вулиці Возницького, заступник міського голови Здолбунова Володимир Кондратюк зачитав відповідне рішення міськради. Начальник відділу благоустрою Здолбунівської міськради Ірина Сирота символічно передала директору Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею Олегові Тищенку колишній аншлаг вулиці Ватутіна, а депутат міськради Людмила Бабак вручила жителям вулиці нові аншлаги з іменем Бориса Возницького. При цьому Олег Тищенко справедливо зазначив, що такі зібрання мали б відбуватися під час кожного перейменування вулиць, щоб люди розуміли, чому і на честь кого їх називають.
Присутні також згадували цікаві епізоди з життя мистецтвознавця, які якнайкраще характеризують сутність цієї незвичайної людини. Про те, як Борис Григорович Возницький переконував міліціонерів та кадебешників віддати йому твори мистецтва з опечатаних храмів, оперуючи фразою Леніна: «Мистецтво належить народові». Про його роль у відкритті світу імені видатного скульптора Івана Пінзеля та організацію виставки у французькому Луврі. Про скромність Возницького у побуті та його унікальність як збирача культурної спадщини...
Віддали шану пам’яті Бориса Григоровича і гості заходу.
- Такі люди народжуються раз на століття. І дуже приємно, що життя цього ангела-хранителя музеїв пов’язане з Рівненщиною, - переконаний директор Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександр Булига. – На початку вісімдесятих років, коли тема козацтва була не дуже в пошані, саме Возницький почав першим у Львові експонувати знахідки з поля Берестецької битви, котрі там виявляв відомий археолог Ігор Свєшніков, який також пов’язаний з нашим краєм. Борисові Григоровичу було непросто берегти культуру, відроджувати замки, але він діяв, працював, і тепер ми повинні берегти пам’ять про цю людину.
Племінниця Бориса Возницького Світлана Ніколіна розповіла про родину мистецтвознавця, пригадавши, як у дитинстві бувала в Олеському замку у дядька та дивувалася тамтешній музейній експозиції.
- Україна дуже багато втратила, коли загинув Борис Григорович. Мабуть, у його житті не траплялося такого дня, щоб він не працював. Музеї, замки були для нього усім, і завдяки подвижництву Бориса Возницького ми їх зараз маємо, - зазначила Світлана Ніколіна.
З Дубенщини приїхав до Здолбунова письменник Микола Пшеничний, який презентував фільм про зв’язок мистецтвознавця з Рівненщиною та книгу «Подзвін Золотої Підкови».
Учасники заходу посадили обабіч інформаційної дошки символічні кущі калини. А по тому в районній бібліотеці для дітей та юнацтва відбувся круглий стіл, присвячений постаті Бориса Возницького. І, мабуть, у багатьох його учасників з’явилися думки про те, що саме зараз Україні гостро не вистачає настільки чесних, невтомних та відданих справі людей, як Борис Григорович. І не лише у галузі культури та мистецтва.
Марина СТЕПАНЮК.
Фото автора.
