Юрій ВАНЧИК.
Звучить мелодія чиясь,
Та ллється ніжно, ніби плаче.
Чомусь не кожен вміє з нас
Віддати те, що знає...
О. ХАРВАТ.
Важливо вміти “мелодію” власних надбань віддавати іншим, водночас, не менш важливо розуміти і застосовувати цей переданий кимось досвід вже у своїй професійній чи творчій діяльності. Можна багато чому повчитися і у героя моєї розповіді - Юрія Івановича Ванчика. Адже, незважаючи на свій поважний вік, він продовжує реалізувати себе творчо.
Народився Юрій Іванович у Словаччині. Дитячі роки і молодість провів у селі Уїздці, а нині проживає у Корнині Рівненського району.
Трудовий шлях розпочав як будівельник. Трудився сумлінно, подаючи приклад відповідальності і добросовісності, вміння виходити зі складних ситуацій тим, хто працював поруч.
Згодом доля привела його, досвідченого будівельника, на передовий і перспективний тоді об’єкт - завод “Рівнесільмаш” у Квасилові. Тут займає посаду майстра токарів, а невдовзі - бригадира, адже творчий підхід до праці та здібності молодого виробничника були помітні усім.
Бригада під керівництвом Юрія Ванчика сконструювала багатофункціональний виріб - машину для переробки кормових овочів. Технічно-творчий здобуток “Рівнесільмашу” представили в Києві на ВДНГ, і виріб зайняв призове місце, а Юрія Івановича нагородили срібною медаллю. Це стало стимулом до нового прориву у професійній діяльності. Незабаром зразкового спеціаліста нагородили орденом Трудової Слави.
Після виходу на пенсію майстер-технар відкрив для себе іншу, творчу, царину - різьблення по дереву. І вже багато років присвячує цьому заняттю свій час.
Якось я отримав у подарунок від Юрія Івановича одну з його вирізьблених з дерева робіт - фігурку гуцула. Вдивляючись у кожен різець, зроблений майстром, згадав висловлювання німецького драматурга і поета Бертольда Брехта у статті “Споглядання мистецтва і мистецтво споглядання”, де він писав: “Потрібно вміти відчути шлях ножа в дерев’яній колоді, коли з безформної глиби поступово виникає фігурка, споглядати не тільки результат роботи і насолоджуватись ним, але й процес самої роботи. Потрібно з митцем разом в певній мірі пройти етапи творення художнього образу. Споглядання мистецтва тільки тоді може дати дійсну насолоду, коли існує мистецтво споглядання”.
Зір ока - зір душі, і зір душі - зір ока. Тож нехай творчий дух стане основою в професійній діяльності. Бо це важливо і для того, хто творить, і для того, хто споглядає створене. Адже потреба нашого часу - це творчо обдарована особистість.
Олексій ПИЛИПЧУК.
с. Уїздці.
Фото Олени ГОЛУБ.
