У місті Полтава 10 лютого відбулась церемонія вручення народних нагород, під час якої ордени отримали учасники бойових дій, волонтери, медики. Дехто - посмертно. Орден «Народний герой» народ сам придумав, сам «зібрав срібло», сам висунув кандидатів і сам нагородив.
Вручили нагороду і старшині Сергію Олександровичу Улітенкову. За словами його товаришів по службі й друзів, Сергій - справжній чоловік, патріот, вірний друг та надійний бойовий товариш. Його поважають і підлеглі, і командування.
Сергій більше 12 років віддав Збройним силам, країні. Має досвід участі у миротворчих операціях та багатьох навчаннях в Україні і поза її межами, а також бойовий.
З самого початку АТО він на передових рубежах. Пройшов немало, а зробив ще більше. Брав участь у боях за висоту Савур-Могила, с. Степанівка, населений пункт Міусинськ, в обороні Боково-Платово, Червоної Поляни, Ілірії, Лутугино, Пісок, Дебальцевого, Луганського. І завжди був попереду.
Одинадцятого серпня 2014 року під час переміщення з с. Степанівка першим помітив ворожу замасковану зенітну установку та з озброєння БМП знищив її. Пізніше, в районі селища Ілірія, помітив диверсійно-розвідувальну групу противника. Прицільним вогнем з кулемета знищив снайпера та кулеметника, біля яких знайшли провід та вибухівку, і тим самим не дав змоги противнику замінувати та підірвати укріплення. У січні 2015-го, після підриву БМП, отримав контузію, але залишати поле бою відмовився. Наприкінці січня-на початку лютого керував діями підрозділу на взводному опорному пункті «Балу», де з бійцями 128-ї бригади тривалий час стримували навіть танкові атаки противника. Там вивів з ладу ворожий Т-72, поціливши в нього двічі з РПГ. До червня під постійними мінометними та артилерійськими обстрілами разом з іншими воїнами стримував противника на околицях смт Луганське. Шостого червня відбувся черговий наступ противника, через особливості розташування опорного пункту противнику вдалось підійти на відстань 100-150 м. Під час відбиття цієї атаки почався обстріл нашої позиції з мінометів. Того дня було багато поранених, були і загиблі. Сергій отримав важке поранення голови. Потім за Сергієве життя боролись медики, він пройшов довготривале лікування, реабілітацію. Лікарі кажуть, якби не каска... А каска і бронежилет Сергія й справді були, як їжак, - усі в осколках.
Внаслідок поранення Сергій на одне око бачить на 17 %, у нього відсутній фрагмент черепа. Але це не завадило нашому герою повернутися до себе в роту. Він знову разом зі своїми хлопцями на передовій.
- Це не лише моя нагорода, - наголосив на церемонії Сергій, - таку нагороду не менше ніж я заслуговують і мої бойові товариші: Олександр Шевчук, механік-водій, який за будь-яких обставин, а їх було дуже багато, був готовий їхати - в атаку, значить в атаку, відступати - значить відступати; Дмитро Блохін, котрий повністю віддавався в боях, неодноразово надавав медичну допомогу своїм пораненим товаришам, і вправно володів гарматою бойової машини, знищуючи неодноразово ворога (Діму, до речі, теж було важко поранено під час бою там, де й мене); Андрій Кулініч - кулеметник, справді сміливий, справжній боєць, який під час відбиття нападу противника загинув в бою на опорному пункті «Балу». І таких хлопців у нашому батальйоні багато. Старшина Руслан Радіо, який після двох поранень продовжує виконувати бойові задачі на передній лінії, завдяки швидкому прийняттю рішень якого неодноразово залежало життя та здоров’я його підлеглих та виконувались найскладніші завдання. Це по-справжньому героїчні та хоробрі українські воїни, але жоден з них не отримав заслуженої ними в боях нагороди, навіть посмертно!
Командування батальйону та частини неодноразово представляли Сергія й інших бійців до вищих державних нагород, подавали документи до вищого військового керівництва, але жодної з них воїну так і не було вручено.
- Коли він у важкому стані перебував у реанімаційному відділені, - розповіла дружина Сергія Улітенкова Катерина, - телефонували з вищого державного керівництва та намагалися заспокоїти мене присвоєнням чоловіку вищої державної нагороди. Не пам’ятаю прізвищ тих посадовців, бо у ті дні, коли близька тобі людина бореться за своє життя, ти навіть не намагаєшся запам’ятати якусь інформацію. Проте, до цього часу Сергій так нічого і не отримав.
Під час вручення народних нагород колекціонер та волонтер Андрій Боєчко зазначив:
- Якщо народ має право одягати, годувати, взувати армію, то має право і нагороджувати.
Зі сторінки 30-ї окремої
гвардійської механізованої бригади у ФБ.
