У минулому та сучасному житті Здолбунівщини було і є багато видатних постатей, які творили і чинять добро, сприяючи розвитку культури та збагаченню історії нашого краю. Однією з цих особистостей є і священик Православної Церкви отець Ігор Саковський.
Тринадцятого лютого цього року виповнюється 15 років з того часу, як отцю Ігорю було доручено виконувати пастирську місію серед парафіян Свято-Успенського храму Української Православної Церкви міста Здолбунів. Настільки тривале перебування священика на одній парафії від часу прийняття священства свідчить про його високу духовну гідність, богословську освіченість та пастирський авторитет.
Багатьох цікавить відповідь на запитання: а що спонукає людину стати священиком? Її можна віднайти в історії Церкви на прикладі життя апостолів, святих отців та вчителів Церкви. Хтось ще в дитинстві вирішує стати священиком - через належне виховання у вірі, хтось приходить до цього згодом - в силу особистих потреб змінити власне життя. Незалежно від віку людини, Господь кличе по-різному виконувати своє призначення у цьому житті. Однак, не всі зможуть пройти життєвий шлях від мирянина - сповідника християнської віри - до покликання бути священиком.
Отець Ігор народився 13 грудня 1962 року у сім’ї робітників Остапа і Галини. Його рідним містом є Рівне, там зріс і проживає нині. Там навчався в школі, а з 1980 р. - у технікумі радянської торгівлі (зараз - Рівненський коледж економіки та бізнесу), де в 1984 році отримав спеціальність «технолог харчової промисловості». Під час навчання був призваний до армії і проходив строкову службу (1981-1983 роки) у ракетних військах стратегічного призначення. Пізніше продовжив навчання і працював технологом у системі громадського харчування міста Рівне. У 1990 році одружився з Тетяною Миколаївною Парфенюк. У шлюбі народились двоє їхніх дітей - син Андрій та донька Анастасія.
Працюючи та мешкаючи у Рівному, Ігор Саковський ходив на молитву та богослужіння до Свято-Троїцької церкви, розташованої в районі Басового Кута, де познайомився зі своїм духівником, нині вже покійним священиком Феодосієм Васєчком. Не раз у бесідах з парафіянами згадує отець Ігор, що почуття віри, потребу у молитві та християнському житті у ньому виховав цей душпастир: «За його порадою та підтримкою я почав співати у церковному хорі, а потім вирішив вступити у 1998 році до духовного училища, що діяло у приміщенні Рівненської єпархії УПЦ КП».
Під час навчання, 4 квітня 1999 року, був висвячений архієпископом Серафимом (Верзуном) в сан диякона, а 14 серпня того ж року відбулося висвячення на священики. Священицьку практику отець Ігор проходив спочатку у Свято-Воскресенському соборі міста Рівне та інших парафіях Рівненської єпархії. Також звершував тривале пастирське служіння в храмі Успіння Пресвятої Богородиці міста Здолбунів.
Поява молодого, освіченого й талановитого священика дуже сподобалася нам, і ми відразу виявили бажання, щоб цей пастир здійснював свою священицьку місію в нашій громаді. На прохання ігумена Димитрія (Ющака) та активістів громади на парафії Успіння Пресвятої Богородиці було запроваджено посаду другого священика, яку спеціальним указом 13 лютого 2001 року затвердив тодішній керівник Рівненської єпархії УПЦ КП архієпископ Даниїл (Чокалюк).
За період пастирського служіння в церкві Успіння Пресвятої Богородиці отець Ігор був нагороджений такими церковними відзнаками: 1 травня 2002 року - право носіння на облаченні за богослужінням набедреника; 22 квітня 2003 року - кольорова скуфія; 28 серпня 2003 року - камилавка; 11 березня 2006 року - наперсний хрест; 25 березня 2010 року - отримав титул «протоієрей» (в перекладі з грецької «перший» або «старший священик»), яким нагороджуються в Православній Церкві представники одруженого, або білого, священства. У 2013 році, під час чергового архіпастирського візиту керуючого Рівненською єпархією архієпископа Іларіона (Процика), був удостоєний чергової нагороди - права носіння палиці при звершенні богослужіння.
По завершенні навчання у Рівненській духовній семінарії, у 2002 році отець Ігор отримав диплом священнослужителя Української Православної Церкви. У 2011 році вирішив продовжити здобуття богословської освіти і вступив до Волинської православної богословської академії, яку закінчив у 2012 році, отримавши диплом магістра богослів’я після захисту магістерської роботи на тему «Вплив вчення Орігена на формування богослів’я Александрійської та Антіохійської богословської школи».
З нагоди 15-річчя служіння отця Ігоря Саковського в нашій рідній Українській Православній Церкві ми, парафіяни, хочемо подякувати нашому священику за його пастирську працю і побажати йому й надалі звершувати свою богопокликану місію у здолбунівському храмі Успіння Пресвятої Богородиці.
Час Вашого, отче, служіння у нашій церкві став особливою історичною подією в житті місцевої громади Української Православної Церкви Київського Патріархату. Господь наділив Вас особливими духовними чеснотами: прекрасним богословським мисленням, твердістю віри, а також співочим і мелодійним голосом. Усі ці таланти Ви реалізуєте не тільки серед нашої здолбунівської православної спільноти, але й активно утверджуєте їх серед інших парафій нашої Церкви, на всіх громадських заходах, місцевих святкуваннях історичних дат та визначних подіях краю.
Парафіяни нашої громади, а також усі прихильники Української Православної Церкви Київського Патріархату, які знають і поважають Вас, отче Ігоре, вітають Вас з цим пастирським ювілеєм і бажають Вам усіх земних і небесних благ, якими може удостоїти Господь людину.
Дякуємо Вам за пастирську працю, молитовне служіння та повчальні проповіді і сподіваємося, що Господь ніколи не залишить нашу громаду без Вашої духовної опіки. Щоб до кінця земного життя Ви були нашим священиком, пастирем та духівником, служили на славу Господа, наближали перемогу добра у світі та утвердження Царства Божого серед нас, нехай береже Вас Господь на многії та благії літа!
Вдячні парафіяни.
