Уже кілька днів Наталя почувалася роздратованою. Її внутрішню рівновагу весь час порушувала загальна істерія навколо наївних традицій дня святого Валентина. Тому й вирішила: завтра, 14-го, увесь день сидітиме вдома, у жодному разі нікуди не виходитиме. Але вранці спорожнілий холодильник категорично змінив цей задум.
Дорогою до магазину Наталя раптом збагнула, що порожній і її гаманець. Тож спочатку довелося прямувати до банкомата.
Чергове розчарування спіткало дівчину біля автомата з грішми. Довжелезна черга остаточно зіпсувала настрій. Це ж скільки чекати треба… Роззирнувшись, Наталя раптом помітила за рогом сусіднього будинку ще один банкомат потрібного їй банку, і там, на диво не було жодного відвідувача.
«Може, новий встановили? Чи він поламаний?», - роздумуючи, дівчина таки рушила до банкомата. Наблизившись, помітила, що той виглядає дивно - автомат переливався, змінюючи кольори, наче веселка. А на екрані приваблював увагу надпис: «Вітаємо! Сьогодні твій щасливий день!».
Ну що за чудасія - звісно, щасливий. Вона ж гроші хоче отримати. Наталя вставила картку, і напис на екрані одразу змінився: «Щасливого свята закоханих, Наталю! Ніколи не втрачай надії. Ти зустрінеш кохання. Лише уважно дивися навколо».
«І ці туди ж…», - знервовано відзначила Наталя, шукаючи кнопку видачі готівки. Але опція була лише одна - «Роздрукувати валентинку». Роздратовано натиснула, сподіваючись отримати назад хоча б картку, і з банкомата просто їй до рук випливла справжнісінька листівка-валентинка, а згодом і її картка.
«Жартує хтось, певно», - вирішила дівчина і, розглядаючи валентинку, попрямувала до першого банкомата - гроші ж таки треба зняти. Цей автомат без жодних привітань і сюрпризів видав очікувану суму.
Але листівка. Було у ній щось загадкове... Дівчина незчулась, як, переходячи дорогу, мало не опинилась під колесами авто. Отак воно у житті – і на пішохідному переході треба бути уважною.
З авта, яке пригальмувало поруч, вийшов симпатичний юнак.
- З тобою все гаразд? Ти ціла, Наталю? – затинаючись, запитав переляканий хлопець.
- О, давно не бачились, Олеже, - здивовано промимрила дівчина, упізнавши юнака, з котрим кілька років тому познайомилася на вечірці у друзів. Тоді вони відразу відчули взаємну симпатію. Але згодом він поїхав за кордон, і їхнє спілкування припинилося.
- Усе добре… Це я… неуважна.
- Ну, слава Богу… А то я б собі не пробачив. Давай, допоможу, ти ж он куртку забруднила. Сідай у машину - розкажеш, як твої справи…
Олег приязно відчинив дверцята. А Наталин погляд знову зупинився на валентинці, яку вона досі стискала у руці. «Ніколи не втрачай надії» - прочитала на ній і озирнулася, шукаючи поглядом ТОЙ банкомат. Але його на місці вже не було…
Ірина САМЧУК.
