Державна реєстрація прав на нерухоме майно є найважливішим елементом правового регулювання обігу нерухомості. З метою поліпшення процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно був прий­нятий новий Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.
Вказаним Законом, який запрацював з 1 січня 2016 року, передбачено такі зміни:
1. Державна реєстрація права власності й інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах АР Крим, області, міст Києва та Севастополя, окрім державної реєстрації права власності й інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
2. З дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.
3. Державна реєстрація права власності й інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує 5 робочих днів.
4. Документи, що видаються за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав, заявник може отримувати як в електронному, так і в паперовому вигляді. При цьому документи, отримані в електронній і паперовій формі, матимуть однакову юридичну силу.
5. Інформація з Державного реєстру речових прав за бажанням заявника може бути надана у паперовій формі з урахуванням строку державної реєстрації, за який сплачено реєстраційний збір, шляхом її друку за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків, проставлення підпису та печатки державного реєстратора.
Саме тому інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав видаються без використання спеціальних бланків, проставлення підпису та печатки.
6. За державну реєстрацію прав справляється адміністративний збір, зокрема, за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (крім випадків державної реєстрації права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс) у встановлений строк — 0,1 розміру мінімальної зарплати. При цьому в разі скорочення строків плата збільшується.
7. Рішення, дії чи бездіяльність державного реєс­тратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
8. Не передбачено видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, на відміну від законодавства, що діяло до 1 січня 2016 року.
Жанна Семенюк,
приватний нотаріус.

Comments are now closed for this entry