Зразковому оркестру народних інструментів «Самоцвіт»
Здовбицької школи - тридцять років
Коли закінчуються шкільні заняття, здовбицькі дітлахи, як і усі їхні однолітки, з почуттям виконаного обов’язку вирушають додому. Але двічі на тиждень ті, хто відчув у собі талант до музики, охоче поспішають на репетиції до шкільного актового залу. Це - справа почесна та цікава і для дорослих, і для молодших школярів. Адже займаються вони не у «банальному» шкільному гуртку, а грають у справжньому оркестрі, здатному зібрати аншлаг не лише у місцевому будинку культури.
Запальною музикою оркестранти-аматори тішать здовбичан ось уже тридцять років. За цей час у дитячому зразковому оркестрі народних інструментів «Самоцвіт» Здовбицької школи змінилося вже багато поколінь. Зате керівник колективу лишається єдиним та незмінним. Олег Ігорович Трофимчук, заснувавши ще у 1985-у невеличкий гурток народних інструментів у Здовбицькій десятирічці, досі є його головним «тренером» та натхненником.
Олег Трофимчук - композитор, аранжувальник, художній керівник та диригент Українського народного оркестру РДГУ. Розповідає, що коли ще жив у Здовбиці, то й репетиції проводив частіше, і дужче «горів» цією справою. Зараз на репетиції приїздить з Рівного. Але все одно двічі на тиждень оркестранти тренуються - це вже закон. І дуже чекають свого керівника.
- З дітьми треба працювати чесно та щиро, адже вони усе дуже тонко відчувають. Я намагаюся так і робити, але вже стільки років поспіль займаюся цим, тож часом важко… Тим більше що потрібно не тільки вчити оркестрантів музики, але й дбати про фінансове питання. Адже інструменти зараз коштують шалених грошей, - розповідає Олег Трофимчук.
Деякі з тих, на яких грають здовбицькі музики, вже справжні «ветерани» - наприклад, кобзи придбали ще у 1986-у. Якісний інструмент нині коштує сотні доларів, зітхає Олег Ігорович. От і грають, на тому, що є. Зате займаються натхненно та шанують звичаї, які склалися в колективі за ці три десятиліття.
- Одну з традицій оркестру випускники започаткували ще у 90-х роках. Щороку ми організовуємо концерт у грудні, у ті дні, коли вшановуємо святого Миколая. На виступ приходять випускники, щоб почути, чого молода зміна встигла навчитися протягом останнього року, - зазначає керівник оркестру.
До речі, музичну школу відвідує лише дехто з музикантів. Власне, оркестр тому й «Самоцвіт», що його учасники вчаться самотужки, допомагаючи один одному стати вправнішими у музиці. Натхнення також з’являється у різний час: хтось приходить до оркестру одразу після того, як став школяриком, інші - вже у «поважному» шкільному віці.
- Виявляють бажання займатися музикою багато учнів, але коли розуміють, що потрібно працювати, регулярно відвідувати репетиції, то часто кидають цю нелегку справу. Але найвпертіші залишаються. Тому я вже збився з рахунку, скільки у нас є випускників. Чимало з них вже й по світу роз’їхалися. Дехто залишився вірним музиці на все життя. З багатьма випускниками ми товаришуємо. Навіть започаткували таку традицію - влітку ходити у походи. У такому неформальному середовищі дуже помітно, що бажання музикувати є для цих людей постійною потребою, - розповідає Олег Трофимчук.
Для багатьох здовбицьких талантів заняття музикою стали справді доленосними. Адже оркестр «сформував» навіть кілька подружніх пар. І міцні дружні стосунки на все життя.
- Коли мене запитують, що я пам’ятаю зі школи, то насамперед згадую оркестр «Самоцвіт», наші репетиції, концерти. Крім роботи, були й свята - виступи оркестру та щорічні походи. У таких походах беру участь з 1987 року. Де ми тільки не були - обходили усі наші околиці, а в останні роки побували у Криму і Карпатах. Думаю, що завдяки таким людям, як Олег Ігорович, в України є світле та впевнене майбутнє, - переконана випускниця оркестру Ірина Прокопчук.
- Справді, наш оркестр - це не просто колектив, у якому ми займалися музикою. Це те місце, до якого хочеться повертатися, - підтримує її Ірина Кiндрас.
Свідченням, що музики-аматори можуть дивувати професіоналів на загальнодержавному рівні, став Гран-прі на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі народної музики «Чумацький шлях» у м. Нова Каховка, який оркестранти завоювали у 2012 році. Музики-самоуки, які без нот зіграли складні композиції, здивували поважне журі та стали найкращими серед двох десятків колективів.
- Ми на цьому конкурсі були такими собі «білими воронами», - пригадує Олег Трофимчук. - От члени журі нас і примітили. А на конкурс потрапили тільки завдяки ініціативності наших учасників - вони самі шукали кошти на поїздку, зверталися до небайдужих людей. Поїхали ми недарма - і приз привезли, і в морі скупалися.
Зараз оркестранти у далекі подорожі не їздять, бо участь у будь-якому конкурсі потребує серйозних коштів. Зате активно готують нову програму. У ній - і кавер Леді Гаги, і запальна пісенька про Черепаху-Аху. Керівник до побажань своїх підопічних дослухається. Хоч, каже, часом і сперечатися доводиться. Але попри це свого наставника музики обожнюють.
- Я пишаюся тим, що колись була серед оркестрантів. Думаю, що ні керiвництво школи, нi освітяни району не усвідомлюють унікальності цього колективу, - каже колишня випускниця Тетяна Кирилюк.
Тож 19 грудня, у свято Миколая, о 17 годині оркестр «Самоцвіт» чекає випускників, односельців та усіх, хто просто любить цікаву музику, у Здовбицькому будинку культури. Музики обіцяють запальний концерт для усіх гостей та зворушливі спогади для тих, хто свого часу був причетним до «Самоцвіту», оркестру зі своїми традиціями та багатою на події історією.
Марина СТЕПАНЮК.
Фото Андрія Панасюка.
