18 жовтня глинчани урочисто відзначатимуть 525-річний ювілей свого села
Цей чарівний куточок нашого краю, мальовниче село знаходиться за 30 км від Рівного і за 9 км від Здолбунова. З обласним і районним центрами його з’єднують залізнична колія і шосейна дорога.
Перші письмові згадки про Глинськ є в архівних актах другої половини ХV ст. У 1484 році цей населений пункт згадується як присілок Здовбиці під назвою “Глінско”. З грамоти, складеної 30 вересня 1497 року, дізнаємося, що великий князь Литовський Олександр закріплює даровані гетьманові Костянтину Острозькому маєтності Луцького і Кременецького повітів: двори – Здовбицю, Глинськ, села – Богдашів, Дермань, Коршів, Кунин, Лебеді, Лідаво, Урвенну. Є згадка, що 1507 року село було знищене татарами.
У першій половині 18 ст. Глинськ переходить у володіння князя Януша Сангушка – “маршалка литовського”, пізніше – князя Станіслава Любомирського та ін.
Життя простих людей було неймовірно тяжким – панщина, непосильні податки.
Після земельної реформи 1861 року на Волині лежали великі масиви облогових земель, які потребували людських робочих рук. Тому сюди почали приїжджати чимало іноземних колоністів.
У Глинську (біля Підцуркова) жило 12 родин німецьких колоністів, що займалися землеробством. Вони вважалися великими майстрами з будівництва житла з дерева, а також покриття стріх очеретом.
У роки Першої світової війни 1914 р. царський уряд відібрав у них землі і виселив углиб Росії з тієї причини, що поселення знаходилося у прифронтовій зоні.
Іноземними поселенцями були також чехи. У Глинськ прибуло їх 126 родин. Прижившись тут, чехи взялися спільно споруджувати пивоварний завод. Щоб мати капітал для будівництва, вони випустили приватні акції, передбачивши, що в руках поляка чи єврея вони не мають сили.
Незабаром на березі ставу став до ладу великий камінний пивоварний завод. Уже в 1871 році було вироблено перші літри пива. Річний обсяг виробництва продукції сягав 110 тис. відер і приносив 200 тис. руб. прибутку. Розвозили пиво спершу у бочках. Згодом завод мав свої товарні вагони, які стояли на станції Здолбунів. Глинське пиво доставляли в Київ, Москву, Петербург, Одесу і навіть на Кавказ.
У 1925 році власник пивзаводу Фома Шмолік помер. У цей час у Польщі почалася глибока економічна криза, різко впала ціна на хміль. Велика частина хмелеплантацій була знищена, і нащадки Шмоліка не зуміли втримати завод, стали банкрутами. Не допоміг і підпал будинку, де згоріли всі документи про борги. Завод зупинили, з часом вийшло з ладу обладнання, і він перестав працювати.
Сьогодні важко уявити собі Глинськ без залізничної колії. Із звіту місцевої Свято-Успенської церкви за 1871 рік можна дізнатися, що саме цього року було зроблено план прокладки залізниці на Глинському відрізку, який проходив по землях, що належали церкві. Перший поїзд через Глинськ прослідував у 1873 році. По проекту зупинка потягів у селі не передбачалась. Аж наприкінці 30-х років (за Польщі) жителі села виявили бажання зробити в Глинську зупинку пасажирських поїздів. Проявивши наполегливість, домоглися свого – Ковельське управління залізничних комунікацій дало згоду на зупинку в Глинську приміських поїздів. На пероні облаштували невелике приміщення для пасажирів. За пропозицією української і чеської громад села зупинку назвали “Глинськ-Загора”. Ця назва залишалася до 1965 року. При спорудженні в цьому році нового приміщення на фронтоні залишили назву “Глинськ”.
Під час війни фашисти зруйнували залізницю. Одна колія була відбудована в 1944 році, а вже у 1950-му відновлено двосторонній рух. В 1969-70 роках залізничну лінію Здолбунів-Львів перевели на електротягу.
За Польщі глинчани мало користувалися потягом. Однією з причин була висока ціна за проїзд – з села до Рівного і назад треба було заплатити один злотий 60 грошів.
Непростою, деколи навіть суперечливою була більш ніж півтисячолітня історія Глинська. В далекому і не зовсім минулому - перший храм науки в селі - “Міністерське однокласне училище”, водяні млини, заснування товариства “Просвіта”, розвиток кооперації, репатріація населення та багато іншого. Не раз золоті мрії про волю глинчан розвіювались як дим. Та життя тривало. І ось вже з 28 серпня 1990 року в центрі села на високій щоглі майорить державний прапор незалежної України. Уперше за сорок років суворої заборони задзвонили дзвони Глинської церкви. 21 жовтня 2006 р. в селі відкрито та освячено пам’ятник “Полеглим за Україну”.
Глинськ сьогодні– сучасне велике село, яке з року в рік змінює своє обличчя. Споруджуються ошатні садиби, навколо них зводяться сучасні паркани. Є в селі чудовий дитячий садок “Сонечко”, середня школа, лікарська амбулаторія, аптека, відділення Ощадбанку, мережа магазинів продовольчих та промислових товарів.
В Глинську діють фермерські господарства, працюють приватні підприємці. До послуг сельчан – прекрасний зал урочистих подій. А у місцевої сільської ради, очолюваної І. Й. Гром’як, чимало планів, задумок зробити село ще кращим, затишнішим. Воно варте того, адже, маючи непросту історію, його працьовиті люди думають про майбутнє, вірять в нього.
Підготовлено за матеріалами історико-краєзнавчого нарису
Леоніда Мазурця
“Історична розвідка давнього,
пізнішого і недалекого
минулого села Глинськ”.
