Можна впевнено стверджувати, що проблема домашнього насильства хвилює громадськість різних країн. Упродовж останніх десятиріч в усьому світі це питання активно вивчають та обговорюють. В Україні ж проблема домашнього насильства практично не вивчена, є лише окремі дослідження щодо реальної ситуації. Так, за даними Ю. Саєнко, заступника директора Інституту соціологічних досліджень НАН України, 68 % жінок у нас потерпають від знущань у сім’ї, в тому числі 20 % - «як правило або часто» (і в більшості це побої від чоловіка), 48 % - «інколи». Лише 32 % опитуваних зазначили, що вони не зазнали насильства в сім’ї. Та, навіть попри брак наукових даних, рівень громадського усвідомлення проблеми зростає.
Аби раз, то буде й другий
Домашнє насильство - це цикл, що повторюється із збільшенням частоти: фізичної, словесної, духовної і економічної образи з метою контролю, залякування, навіювання відчуття страху. Це ситуації, в яких одна людина контролює, або намагається контролювати поведінку й відчуття іншої, це реальна дія або загроза фізичної, сексуальної, психологічної чи економічної образи і насилля з боку однієї особи по відношенню до іншої.
Варто пам’ятати: якщо фізичне насильство вже мало місце, то далі, зазвичай, зростає частота його повторення і ступінь жорстокості; насильство і образлива поведінка чергуються з обіцянками змінитися і вибаченнями кривдника; при спробі жертви розірвати стосунки з кривдником небезпека для неї зростає; випадки насильства трапляються у різних родинах, незалежно від класових, расових, культурних, релігійних чи економічних аспектів життя останніх.
Корінь зла
Домашнє насильство не виникає з нічого. Для народження і розвитку цього монстра потрібне міцне підґрунтя на рівні суспільної та індивідуальної свідомості.
Одним з найважливіших факторів розвитку домашнього насильства є економічний. Побої та глузування набагато частіше трапляються в сім’ях, де є безробітні, та в економічно неблагополучних родинах.
Другий фактор ризику - соціальний. Суспільство в цілому, як мінімум, не протистоїть насильству, а, як максимум, в певних ситуаціях заохочує його через демонстрацію останнього у ЗМІ. Це починається з дитячого садка і підліткових груп, продовжується в юності і зрілому віці і закінчується в старості. Люди похилого віку, які протягом життя знущалися над дітьми, дружинами або батьками, частіше стають жертвами насильства в старості.
Третій фактор ризику - індивідуальний. Він має медичні і психологічні аспекти. До медичних відносять алкоголізм, наркоманію, неврологічні розлади, до психологічних - досвід домашнього насильства в анамнезі (якщо дитина була жертвою або свідком насильства у власній сім’ї). Пережитий у дитинстві шок від ситуацій домашнього насильства міцно фіксується в підсвідомості жінки або чоловіка як програма поведінки, а за відсутності спеціальної терапії веде до повторення ситуації. При цьому жінки стають жертвами, а чоловіки - нападниками.
Наслідки
Окрім наслідків катастрофічних для здоров’я жінок, випадки домашнього насильства вкрай негативно впливають на немовлят та ще не народжених (у випадку агресії проти вагітних жінок) дітей. Дослідники встановили, що дівчата, які були свідками домашнього насильства в сім’ї, імовірно стануть його жертвами у дорослому житті, а хлопці - агресорами. Такі діти наражаються на ризик розвитку депресії, імпульсивності, суїцидних намірів, зниження самооцінки. Крім того, вони можуть отримати серйозні фізичні травми під час інциденту.
Найжахливішим психологічним наслідком домашнього насильства є його самовідтворюваність. Як в рамках кількох, так і одного покоління в сім’ї.
План безпеки
Продумайте свої дії у випадку, якщо акт насильства повториться знову. Розкажіть про насильство тим, кому довіряєте (друзям, родичам). Знайдіть таке місце, куди могли б піти у разі небезпеки.
План порятунку:
якщо сварки чи інциденту уникнути не вдасться, постарайтеся вибрати для нього кімнату, з якої можна у разі потреби легко вийти (старайтеся уникати суперечок у ванній кімнаті, кухні, де є гострі і ріжучі предмети);
спробуйте практично визначити, як можна швидко і безпечно вийти з будинку, визначте, які двері, вікна, ліфти чи сходи підходять для цього найкраще;
домовтеся зі своїми сусідами, щоб вони викликали міліцію, якщо почують шум і крики з вашої квартири; заховайте запасні ключі від будинку (машини) так, щоб, узявши їх, ви могли б швидко залишити дім у разі небезпеки;
у безпечному, але доступному для вас місці, заховайте необхідну суму грошей, книжку з номерами телефонів, паспорт, документи на дітей, інші важливі папери, а також деякий одяг і потрібні ліки;
заздалегідь домовтеся з друзями, родичами про можливість надання вам тимчасового притулку у разі небезпеки;
постарайтеся знищити всі можливості, які допомогли б вашому кривдникові знайти вас (записники, конверти з адресами і т. п.);
заздалегідь дізнайтеся телефони місцевих служб, які зможуть надати вам необхідну підтримку;
заздалегідь вирішіть, що з цінних речей візьмете з собою;
якщо ситуація критична, тікайте негайно, навіть якщо не вдалося узяти необхідні речі.
Перспективи запобігання насильству в сім’ї
У першу чергу ефект дають програми та проекти, що змінюють громадську свідомість в бік попередження та припинення насильства через зміну ставлення суспільства до домашнього насильства проти жінок, пропагування культурної нетерпимості щодо насильства та створення клімату, в якому воно стає неприйнятним.
Інформацію щодо неприпустимості домашнього насильства як способу вирішення проблем потрібно включити у програму шкільної освіти. Знання та навички з виявлення, попередження і припинення домашнього насильства є життєво необхідними і мають стати складовою у навчанні медичних працівників.
Особиста участь кожного полягає у наданні допомоги постраждалим родичам, сусідам, колегам, у вихованні дітей на власному прикладі ненасильництва.
Людмила ГУЛЯЙГРОДСЬКА,
головний спеціаліст Здолбунівського районного центру
соціальних служб для сім’ї дітей та молоді.
Між тим
До Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім‘ї, дітей та молоді за І півріччя 2015 року надійшло 70 повідомлень щодо фактів скоєння насильства у 61 сім’ї, з них: 2 - від служби у справах дітей РДА, 68 - від управління соціального захисту населення. Частина фактів насильства у сім’ї не підтвердилась.
За кожним фактом домашнього насильства здійснено соціальне інспектування, проведено соціально-психологічні консультації щодо ненасильницької поведінки в сім’ї, надано психологічну підтримку постраждалим від насильства, юридичні консультації і т. ін.
У цих сім’ях виховується 80 дітей. Надано 164 послуги. Надійшло одне звернення щодо психологічного насильства над неповнолітньою з боку її батька, за цим випадком проведено відповідну соціально-профілактичну роботу.
