За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Характерною ознакою цього договору є те, що він тягне за собою перехід права власності і, у зв’язку з цим, важливим є момент, коли особа, на користь якої укладається договір, стає повноправним власником відповідного нерухомого майна.
Вказаний договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Окрім того, у випадку, коли мова йде про укладання договорів, предметом яких є нерухоме майно, такі договори підлягають державній реєстрації. За загальним правилом, право власності на майно, що отримане за договором, який підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.
У випадку укладення договору довічного утримання (догляду) набувач стає власником майна після належного оформлення договору, але, на відміну від договору дарування, він обмежений у діях, направлених на розпорядження таким майном на весь час чинності договору, тобто за життя відчужувача. Так, зокрема набувач не має права під час дії договору обтяжувати одержане майно боргами, відчужувати його, передавати у заставу. Також протягом життя відчужувача на це майно не може бути звернене стягнення. Тобто до смерті відчужувача право розпорядження майном, переданим за договором довічного утримання, законодавчо обмежене. З метою дотримання набувачем зазначених обмежень при нотаріальному посвідченні договору нотаріусом накладається заборона на відчуження такого майна.
Укладаючи договір довічного утримання, фізична особа отримує можливість забезпечити собі довічний догляд, оскільки в самому договорі передбачаються конкретні види грошового і матеріального забезпечення та строки його надання. При цьому, навіть випадкова втрата чи пошкодження майна, одержаного набувачем, не звільняє останнього від взятих на себе обов’язків.
Які обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду)? Набувач за договором довічного утримання повинен бути здатним надати відчужувачеві обумовлене договором належне матеріальне забезпечення. Виконання договору полягає у наданні всіх видів матеріального забезпечення у натурі відповідно до змісту договору. При укладанні договору довічного утримання сторони повинні визначити всі види матеріального забезпечення, обсяг, способи та форми. За загальним правилом має бути визначено порядок забезпечення харчуванням. Оскільки даний договір передбачає можливість догляду, то сторони мають чітко визначити, в чому саме полягатиме догляд. Необхідно в договорі визначити умови, форми, способи догляду, їх періодичність, якість та зміст. Якщо у договорі визначено, що відчужувач потребує медичного обслуговування, то треба вказати, якого саме – загального чи спеціального, які ліки необхідні, їх кількість і приблизну вартість. Довічне утримання може надаватися у чітко визначеній грошовій сумі, черговість виплат грошових сум повинна бути визначена в договорі.
На законодавчому рівні передбачена можливість зобов’язати набувача стосовно забезпечення відчужувача або третьої особи житлом, яке йому передано за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі конкретно визначається та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.
Набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).
Договір довічного утримання має схожі риси з договором дарування, характерною ознакою яких є те, що вони тягнуть за собою перехід права власності, проте головною відмінністю між ними є момент, коли особа, на користь якої укладається той чи інший договір, стає повноправним власником відповідного нерухомого майна. І тому особи самі мають вирішувати, який договір вони будуть укладати в тому чи іншому разі.
Алла Чайковська,
приватний нотаріус.
