Під час поїздки до односельців.
Усі ми часто чуємо цей вислів. Але чи багато хто розуміє справжній його зміст?
У цей непростий для нас час, коли людей заполонила ненависть і чимало з них живуть за принципом «моя хата скраю», не можна впадати у відчай. Не годиться бути пасивним і втрачати людяність.
У нашому селі сталося горе. Два роки тому померла 41-літня мама дванадцятьох дітей. А в листопаді 2014 року помер і їх 40-річний батько. Так осиротіла сім’я Андросюків. Діти потрапили до Хмельницької області - до Плужнянської санаторної школи-інтернату. Але й у рідному селі про них ніхто не забуває.
За ініціативи жителя нашого села Андрія Пеланта, нині студента РДГУ, був зібраний гурт молоді. У Різдвяні свята вони вітали колядками і щедрівками не тільки дерманців, а й мізочан. За виручені кошти вирішили подарувати осиротілим односельцям маленьке свято. Тож придбали розвиваючі ігри, м’ячі, канцелярське приладдя, іграшки та солодкий подарунок і відвідали дітей у Плужному.
До цієї справи активно долучились А. Пелант, І. Горбаченко, сестри Ліщенко, Л. Бігун, Д. Міськова, О. Жив’юк, О. Озірська, Л. Лис, А. Кисельчук, М. Лесик, В. Ковальчук. Без сумніву вони заслужили повагу за проявлені людяність і доброту, за подаровану дітям радість, надану їм моральну підтримку. Дай Боже, щоб ці молоді люди не втратили людських цінностей на крутій дорозі життя, щоб несли усім добро. Адже людина починається з добра.
Галина БУХАЛО,
зав. ПШБ с. Дермань Перша.
