Ю. ГАЛАБУРДА підписує свої книги землякам.
27 вересня, в день Хрестовоздвиження, старовинний Дермань мав ще одне велике свято. Сотні місцевих жителів і приїжджих зібралися в актовій залі гімназії з нагоди презентації книги Юрія Галабурди «Дермань в новітній історії», щойно виданої в Рівному.
Чому так щиро і зворушливо відгукнулися люди на появу цієї друкованої праці? Відповідь проста: особистість автора. Юрій Андронович Галабурда - уродженець Дерманя (1937 р.), добре відомий і шанований серед земляків, часто навідується до рідного краю з Києва, де проживає з кінця шестидесятих років. Він - кандидат геолого-мінералогічних наук, старший науковий співробітник академічного інституту. Людина різнобічних інтересів та обдарувань, знавець історії й культури, особливо любить художнє слово, не обділений літературним хистом. На сторінках центральних і місцевих газет часто можна побачити статті, нариси, репліки, пропозиції, відгуки Ю. Галабурди, пройняті ідеями національного відродження. Пана Юрія можна було зустріти на багатьох патріотичних акціях, спрямованих на захист державності, рідної мови, культурної спадщини. Син загиблого від рук гітлерівських окупантів священика УАПЦ, палкий прихильник об’єднання українського православ’я, він чимало зробив для підтримки храму УПЦ КП в Дермані та розбудови Гурбенського монастиря.
Презентація книги відбувалася під егідою Товариства відродження Дерманя. Про діяльність цієї організації розповів її голова Василь Висоцький. Директор Дерманської гімназії Оксана Шепельчук подякувала Ю. Галабурді за увагу до навчального закладу. «Такої книги про Дермань ще не було!» - відзначив редактор видання історик Андрій Жив’юк, розповідаючи про багатий фактичний матеріал, способи викладу й обставини написання (осінь-зима-весна-час Майдану, де Юрій Андронович відбув сім нічних варт і не одне недільне віче). До речі, історик-земляк назвав передмову до книжки «Сповідь про майбутнє».
Якою ж є ця книга? У ній органічно поєдналися історичні екскурси й розлогі описи місцевості, спогади дерманців різних поколінь й художньо-публіцистичні роздуми, етнографічні розвідки й фотоілюстрації з поясненнями, додаток «Вперше з-поміж дерманців» та авторська «Поема про Дермань». Видання досить солідне - понад триста сторінок.
Ю. А. Галабурда подякував людям, які прийшли пошанувати його працю, сказав, що якби не його мама, то цієї книги не було б. Бо вирішив щось залишити на пам’ять про себе і до сторіччя з дня народження матері Надії Федорівни видати твір про рідне село. З болем говорив автор презентованого видання про нинішній Дермань і становище в державі та суспільстві. «Не закидайте цієї книжки», - просив автор майбутніх читачів, а також прочитав свій вірш «Себе увічнювать я не волію».
Зворушливим був виступ заслуженого артиста України Ярослава Кульчинського. Були це і спогади про шляхетну матір свого друга-однокласника, зокрема про її участь у мистецькому житті села в роки війни, і захоплений відгук на книгу, і, звичайно, пісні. Однокласниця Лідія Шевчук розповіла про дитинство і юність їхнього покоління.
До організації й проведення свята активно долучилася родина Ю. Галабурди, зокрема двоюрідна племінниця Галина Концемал (Костюк), яка разом з учнями Рівненського центру (ПТО) сервісу і дизайну та агенцією «Стиль і мода» підготувала на високому рівні ряд художніх номерів і подарувала авторові книги рушник-оберіг, вишитий червоними нитками.
Було ще багато вітань на адресу шанованого земляка, який змалював правдиву картину життя знаного волинського села, на прикладі якого яскраво відобразилася драматична доля України в новітні часи.
Тож побажаймо Юрієві Андроновичу здоров’я, натхнення і многоліття, а його книзі - вдумливих і вдячних читачів.
Микола УЖВІН.
