Часто у житті стається так, що Бог допомагає у важкі часи та зводить людей у потрібну хвилину. Ця історія трапилася ще на початку діяльності нашої робочої групи, яка взялася допомагати військовим. Тоді дорогою на «Нову пошту», куди я йшла, аби відправити нашим воякам бронежилети, зустріла хлопчину. Він почав активно цікавитися, чим саме ми займаємося та кому допомагаємо. Я детально розповіла новому знайомому про те, що ми намагаємося надавати цільову допомогу усім хлопцям, які вирушили у зону АТО зі Здолбунівського району, забезпечуючи їх засобами захисту та формою. Тоді Сергій – саме так звали хлопця – повідомив, що допомогти нам хоче його брат, запропонував з тим зустрітися.
Ось так доля подарувала мені знайомство з Олександром, який проживає в Італії. Сашко розповів, що громада міста Тревізо бажає допомагати українцям у ці важки часи. Ми обмінялися контактною інформацією, і з того часу почалася наша плідна співпраця.
Відтоді й до сьогодні громада італійського міста постійно надсилає нашим героям такі потрібні передачі. Чого тільки не передавали італійці: засоби гігієни (серветки, зубні пасти, щітки, засоби для гоління), білизну, різноманітний одяг, постіль, ліки, бандажі, підгузки та інші речі. Як правило, двічі на тиждень ці передачі ми відвозимо до військового госпіталю.
Пригадується ще й таке: якось вранці дівчата зі штабу, котрий займається допомогою військовим, повідомили, що закінчилися потрібні засоби гігієни. Проходить усього дві години, і я чую телефонний дзвінок: «Олено, вам передача з Італії!». Їду на зустріч і, уявляєте, наші побратими з Тревізо цього разу надіслали нам… саме те, що закінчилося, і що було найбільш потрібним на цю мить. Після цього розумієш, що Бог нам справді допомагає, допомагає на кожному кроці. А ми маємо молитися і дякувати Йому, а також бути щиро вдячними громаді італійського міста Тревізо за надану безкорисно допомогу.
Олена СМІРНОВА.
