Досі дітьми війни у нашому суспільстві вважалися тільки ті, чиї роки дитинства припали на Другу cвітову. Моторошно, але факт: малюки 2014-го знову стали поколінням дітей війни.
Ще минулого року не було й крихти сумніву у тому, що їх майбутнє мало б знаменуватися мирним небом. Але зараз усе інакше. Тепер на Сході з неба падають літаки та снаряди, а у нас, де, завдяки відвазі відродженої армії України досі спокійно, дітлахи пишуть зворушливі листи до воїнів. Важко стримати вияви відчаю, коли дитина починає затинатися від страху перед вибухами та пострілами, коли семирічний хлопчик розрізняє, з якої зброї стріляють за вікном, і коли, проходячи крізь міське подвір’я, мимоволі наступаєш на танк, намальований крейдою на асфальті.
Долю дитини війни своєму чаду не побажав би жоден з батьків. Але усвідомлюючи все, що відбувається зараз, варто розуміти й інше: нове українське покоління вже на виросте втраченим. Діти нової війни не будуть затурканими, як їх СРСРівські бабусі й дідусі. Вони не стануть невизначеними псевдопатріотами, як їх батьки, котрі родом з перебудови. Цей надскладний час живить їх щирим, істинним патріотизмом, якого Україна не знала за усі мирні роки Незалежності. Це та сама справжня любов до своєї країни, коли гімн – зі сльозою на очах, а гордість за націю – з усвідомленням, що ти можеш віддати за свою землю найдорожче. Ворог зробив те, чого досі не вдавалося ні школі, ні сім’ї. Він народив перше невтрачене українське покоління, яке зуміє прокласти шлях до щасливого майбуття.
Зараз ніхто не знає, яким буде День знань у навчальних закладах Донецької та Луганської областей. Але, згідно з рішенням Міністерства освіти та науки України, перший урок у всіх школах держави матиме назву «Україна — єдина країна». Говоритимуть на цьому уроці про історію становлення нашої державності, про патріотизм та героїзм. Буде й Хвилина мовчання у пам’ять тих, хто загинув за Україну зараз. Учителі намагатимуться наголосити на нероздільності країни, акцентувавши на тому, що і Крим, і Донецьк – це таки наша держава, адже на цих землях живуть українці.
Поза сумнівом, ініціатива своєчасна та доречна. Але наші дітлахи, які щовечора разом з батьками слідкують за тривожними новинами, вже й самі зрозуміли, що таке єдність. Це коли дошкільнятко розбиває свою скарбничку і віддає залізні гривні мамі, щоб та віднесла їх на допомогу солдатам. Це коли в соцмережі замість фото підлітка – аватарка прапора. Це коли зовсім не знаючи законів дорослого життя, вони уже усвідомлюють, що свобода має надвисоку ціну. І їх новий патріотизм таки мусить стати відправною точкою для народження оновленої країни.
Марина СТЕПАНЮК.
