Cпокійна, але зворушлива своєю красою природа нашої місцевості. Зелені шати лісів тут переплітаються з голубоокими водоймами, високі травостої квітучих галявин – з древніми, вкритими сивими туманами болотами. Побачиш все це хоч раз – і пам’ять вкарбує його назавжди.
Такою природа була і 70 років тому. Але пам’ять закарбувала зовсім інше: свист куль, залпи гармат, стогін, плач, кров… Тут, у Гурбенських лісах, у квітні 1944 року молоді українські хлопці боронили волю України. Тут відбулася найбільша в роки Другої світової війни битва між вояками УПА і військами НКВС.
На початку лютого 1944 року фронт відкотився на захід. Розпочалася мобілізація до Червоної Армії. Одночасно УПА проводить свою мобілізацію. В лісах в районі Дубно–Кременець–Шумськ–Острог зосередилося до 5 тисяч вояків УПА і новобранців, які пройшли відповідний курс навчання. Для «очищення» цієї території було кинуто 30 тисяч військ НКВС, підтримуваних авіацією, танками та артилерією. Повстанцями командував “Еней” Олійник.
Кривавим видався Великдень 23-25 квітня 1944 року. Саме тоді повстанці вступили в нерівний бій, який точився три дні. На третю ніч частині упівців через болото вдалося вирватися з оточення в напрямку с. Мости і здійснити довготривалий рейд з боями на Полісся і Славутські ліси. У Гурбах полягло понад 1000 повстанців, з них 30 % - вояки УПА і 70 % - мобілізоване цивільне населення.
Пройшли роки, заросли окопи, загоїлися рани. Але залишилася пам’ять. Радянська влада зробила все, щоб наступні покоління не знали про ці буремні події. Сталінська репресивна машина примусила очевидців мовчати. Минуле українського народу, особливо його визвольна боротьба, протягом довгих років замовчувались, спотворювались тоталітарним режимом. Лише 1991 рік відкрив доступ до правди.
Історія Української Повстанської Армії залишається заручником політичних процесів в Україні і нині. Про героїчну боротьбу українців дуже мало знають не тільки в світі, але й у межах самої України. Сучасна влада досі не наважилася віддати належну шану усім тим, завдяки кому сьогодні вона може представляти незалежну державу. Досі чи не найбільше суперечок і в Україні, і поза її межами викликає період збройної боротьби під керівництвом Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії, понад десятилітнє протистояння цих структур німецькому та радянському режимам. Ці факти постійно намагаються використовувати різні політичні сили для роз’єднання українського народу, хоча саме ідея боротьби за незалежність мала б стати консолідуючим чинником для українців.
Важливо відзначити, що на теренах, де діяла УПА, народ давно вже визнав повстанців – майже у кожному селі Західної України можна побачити споруджені силами громади пам’ятники, тут досі пам’ятають імена героїв – уродженців тих чи інших населених пунктів, не тільки старше покоління, а й молодь завзято співає повстанських пісень. Натомість на інших теренах України до УПА ставляться насторожено або навіть відверто вороже. Це яскравий доказ того, що ставлення до повстанців сформоване не на основі власного досвіду спілкування з ними, а є лише результатом пропагандистської роботи радянського режиму.
Тому виникла необхідність доступно розповісти усім про історію УПА, про осіб, які творили її. Розповісти найзрозумілішою мовою - мовою світлин. Глянувши у вічі тим юнакам і дівчатам, які понад півстоліття тому проливали кров за наше майбутнє, кожен тепер зможе зробити власні висновки, ким вони були і на яку пам’ять про себе заслуговують, зможе зрозуміти правду про УПА, про історію нескорених.
Щоб дати людям достовірну інформацію про події тих часів, близько ста громадських активістів Західної України в травні 2010 року зібралися в Зарваниці, щоб скоординувати свою діяльність в нових реаліях. В результаті цієї зустрічі була видана книга “УПА. Історія нескорених”. Додатком до книги стала фотовиставка, автором якої є історик, громадський діяч, голова Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимир В’ятрович. У виставці використано світлини та документи з архівів Центру дослідження визвольного руху та Служби безпеки України.
В. В’ятрович побував у нас в школі, відвідав урочище Гурби і зробив світлини, пов’язані з визвольним рухом у нашому краї. А через рік, на третій день Пасхи, до нас в школу прибули представники дослідницької групи на чолі з депутатом Верховної Ради С. Стецьким, які презентували фотовиставку «Історія нескорених». Напередодні 70-річчя Гурбенського бою у школі було відкрито Зал бойової звитяги, основою експозиції якого стали матеріали виставки. Зал є центром патріотичного виховання учнівської молоді.
Фінансову допомогу для оформлення Залу бойової звитяги надали депутат Верховної Ради України В. Королюк, депутат обласної ради О. Андріюк, депутат районної ради Ю. Лиморенко, за що їм щиро вдячні педагогічний і учнівський колективи Будеразької ЗОШ І-ІІІ ст.
Леонід ЯКИМЧУК,
вчитель історії.
