Серед безлічі проблем сучасного життя є такі, що помітно впливають на мораль, психологію, соціальний стан людської спільноти в цілому, не кажучи вже про окремо взяту особистість. Хочу повести мову про таке поширене суспільне явище, як розлучення.
Мабуть, кожному з нас не раз доводилося бачити щасливі пари молодят, яких у день весілля вітають рідні, близькі та друзі, бажаючи сімейної злагоди, кохання, взаємоповаги, терпимості... На жаль, не всі дослухаються до цих, так би мовити, звичних, традиційних настанов, не вникають у їх суть і не задумуються над тим, що одруження – серйозний і відповідальний крок.
Похвально, що останнім часом більшість молодих пар не лише реєструють свій шлюб, а й вінчаються у церкві. Однак навіть це не дає гарантії збереження сім’ї, бо молоді люди не завжди усвідомлюють, що вінчання - це обіцянка перед Богом, а здійснюють цей обряд скоріше формально, мовляв, зараз усі так роблять.
Досить часто, проживши разом незначний час, молоде подружжя розриває шлюб, завдаючи душевного болю один одному. Та особливо прикро, що жертвами у таких ситуаціях стають діти, адже батьки, приймаючи рішення розлучитися, не беруть до уваги їх почуття, інтереси і бажання. Руйнування сім’ї часто негативно позначається на подальшому вихованні дітей.
Іноді трапляється й так, що люди, які прожили десятки років, здавалося б, у мирі і злагоді, спільно виростили дітей, поставили їх на ноги, на схилі років чомусь вирішують розлучитися.
Статистичні дані, на жаль, свідчать, що відсоток розлучень від кількості укладених шлюбів у нашому районі залишається досить високим - 48-50 %. Так, у 2012 році районним відділом РАЦС було зареєстровано 359 шлюбів, а розлучень (як по лінії РАЦС, так і за рішеннями районного суду) зафіксовано 176. У 2013 році одружилося 399 пар, а розлучилося - 189. Не кращою є ситуація і цього року.
Причини розлучень і молодих пар, і солідних подружжів, звичайно, різні. Серед них найпоширеніші - розчарування шлюбом, побутові і фінансові проблеми, зрада, ревнощі, шкідливі звички партнера й інші. Але, на мою думку, головна з них та, що під впливом соціальних процесів у суспільстві, які вносять в наше життя нові пріоритети і цінності, люди змінюються. І цю зміну в своїй “половинці” інша не завжди може прийняти. Для цього потрібно й самій змінитися. Якщо це вдасться, то, можливо, сім’я збережеться. Та чи готові ми змінюватися? Чи достатньо у нас для цього внутрішніх сил, бажання? Та й чи потрібно взагалі змінюватися?
Аналізуючи людську природу, варто зазначити, що в більшості всі ми - егоїсти, і на перше місце завжди ставимо своє “Я”. Тому прийняти рішення на користь когось, при цьому себе в чомусь обмежуючи, утискаючи, чи, як сказано вище, намагаючись змінити, може далеко не кожен. Тому так і виходить, що люди, як в тому вірші, “легко зустрічаються, без смутку прощаються…”, не цінуючи і не прагнучи зберегти те позитивне, що між ними було, і не задумуючись, що, можливо, колись пошкодують про втрачене…
Єдине, що може зберегти сім’ю, а якщо не її, то хоча б людські стосунки між тими, хто прагнув її створити, - це любов, яка на противагу егоїзму здатна прощати, терпіти, долати образу, злість, розчарування. Адже недарма її називають вічною і всеперемагаючою. І тут не треба нічого змінювати…
Людмила ВАСЮК.
