Це словосполучення у кожного з нас викликає свої думки, приклади, аргументи. Особливо у вирі подій, емоцій, змагань один поперед одного у красномовстві, декларуванні особистої позиції, починаючи з третьої декади листопада минулого року, стосовно очікуваних євроінтеграційних процесів у країні. Становлення українського суспільства, «визрівання» нації, спільне прагнення до кращого життя за європейськими стандартами - це все, певна річ, надзвичайно важливо.
Але давайте «опустимось» до буденного та почнемо із себе - з власної поведінки і ставлення до довкілля зокрема. Чи часто замислюємось ми над тим, у якому світі живемо, як безпосередньо на нього впливаємо? На мою думку, наша «Європа» починається і закінчується з першим папірцем чи недопалком, кинутим під ноги, розбитим вуличним ліхтарем, зламаною дитячою гойдалкою у парку, затоптаною клумбою чи ще якимось подібним хамством. Насправді ми впливаємо на нав­колишній світ набагато більше, ніж те можемо уявити.


Мета цієї статті - не політична (як, можливо, видалось спочатку), а, швидше, соціальна. Цим дописом хотілося б привернути увагу до надзвичайно актуального питання - поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ), або сміттям, яке утворюється в процесі життя та діяльності людини і накопичується у житлових будинках, громадських,
навчальних, лікувальних, торговельних та інших закладах.
Чи знаєте ви, що в Україні щороку утворюється близько 13 млн. тонн побутових відходів? Із 6,7 тисяч сміттєзвалищ та полігонів паспортизовано близько 4 тисяч, 334 полігони перевантажені, а 878 не відповідають нормам безпеки. Лише на 11 полігонах побутових відходів діють сміттєсортувальні лінії, є системи збирання та знезараження фільтрату, вилучення та утилізації біогазу.
За оцінками експертів, склад сучасних ТПВ є приблизно таким: папір та картон - 41%, сміття - 17,9%, гума, шкіра та деревина - 8,1%, харчові відходи - 7,5%, метали - 8,7%, скло - 8,2%, інше - 8,6%.
Країни Західної Європи всіляко популяризують і підтримують підхід до роздільного збору й сортування сміття, проводячи активні інформаційно-роз’яснювальні кампанії серед населення, виділяючи кошти з державного та місцевих бюджетів, приймаючи відповідні нормативно-правові акти. Використання в Україні сучасних технологій та європейського досвіду у вирішенні «сміттєвого» питання дало б змогу значно зменшити площі сміттєвих полігонів та перейти на якісно нові способи утилізації ТПВ.
Найбільших успіхів у вирішенні проблеми сортування сміття досягли Швейцарія та Німеччина, у яких люди самі попередньо сортують понад 80% відходів. За цими країнами - Данія, Бельгія, Нідерланди, Австрія, Франція, Італія та інші держави, де використовують ТПВ як вторинну сировину.
У нашій країні обсяг переробки ТПВ у рази менший, ніж в інших європейських країнах. Наприклад, у Швеції, Данії, Швейцарії, Німеччині, Бельгії, Норвегії він становить 30-50%, а в Україні - лише 5%. Наразі у нас послугами з вивезення ТПВ (збиранням, зберіганням та перевезенням побутових відходів) користуються понад 70% міських та 10% сільських населених пунктів. Решта сміття у вигляді стихійних звалищ опиняється на околицях населених пунктів, у лісах, на берегах річок, узбіччях доріг. У “чистоті” наших околиць кожен може переконатись, хоч раз виїхавши на на пікнік.
То які ж пріоритети у становленні правильного (цивілізованого) поводження з твердими побутовими відходами? Насправді все просто:

Правило 1. Кожен має усвідомлювати, що сміття - невід’ємний продукт життєдіяльності людини.

Правило 2. Стан довкілля та чистота наших міст і сіл залежать виключно від поведінки кожного з нас.

Правило 3. Тверді побутові відходи потрібно організовано збирати та ефективно утилізувати.

Правило 4. Сортування (роздільний збір) сміття та його вторинне використання - це найефективніший та найраціональніший шлях зберегти наше довкілля, використати ресурси.
І все у цій справі залежить від кожного з нас.
Порядок збирання, перевезення та утилізації відходів в Україні регулюється наступними нормативно-правовими актами: Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України № 187/98-ВР «Про відходи», Закон України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», Закон України № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів», Закон України № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», Закон України № 393/96-ВР «Про звернення громадян», Закон України № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення».
Окремо варто зупинитись на тому, як організовано збір та утилізацію сміття у нашому місті, районі. Перш за все необхідно зазначити, що в рамках чинного в Україні законодавства порядок благоустрою, в тому числі збір, вивезення та утилізація ТПВ, напряму і безпосередньо залежать від органів місцевого самоврядування населених пунктів, котрі затверджують відповідні правила та визначають виконавця послуг. Згідно із затвердженим порядком, у м. Здолбунів виконавцем послуг по збору та вивозу побутових відходів визначено ТзОВ Комунальних підприємств. Певна річ, що про роздільний збір сміття, сортування, переробку та використання його як вторинної сировини мова поки не йде в силу того, що у Здолбунові зусиллями міської влади та підприємства-виконавця послуг ще проводиться робота над впровадженням вищевказаного Правила 1.
Та певні зрушення на краще все ж таки є. Протягом 2013 року, внаслідок роз’яснюваль­ної роботи, а подекуди і адміністративних санкцій, кількість абонентів, яким організовано надання послуги по збору та вивезенню сміття, у м. Здолбунів збільшено на 10% та доведено до 70% від загальної кількості населення.
Окрім низької свідомості мешканців у поводженні з побутовими відходами, проблемою, що заважає вдосконалювати та покращувати якість послуг по збору й вивозу сміття, впроваджувати позитивний європейський досвід, є відсутність економічного підґрунтя в тарифікації. Діючі тарифи на вивіз сміття затверджені в 2009 році, не переглядалися у зв’язку із блокуванням підняття вартості комунальних послуг на рівні держави. Крім того, така складова у формуванні тарифу, як норма накопичення ТПВ на одну людину в рік, у Здолбунові також суттєво нижча в порівнянні з іншими містами. Типовим порушенням мешканцями правил благоустрою й поводження з відходами також є захаращення міських контейнерних майданчиків негабаритним сміттям, вивезення якого не входить у вартість побутового та ускладнює роботу прибиральникам. Вивезення негабаритного, будівельного сміття тощо потрібно замовляти окремо.
Організація збору та вивезення ТПВ у сільських населених пунктах району на ще нижчому «еволюційному» рівні, а зазвичай, такої просто немає. З особистого досвіду спілкування з представниками органів місцевого самоврядування сільських населених пунктів знаю про, на жаль, відсутність чіткої позиції на користь організованого збору та вивезення сміття у представників громади. Натомість, свідомо закриваючи очі на існування явної проблеми і самоусуваючись від її вирішення, вони лишають села потопати у смітті. Хочеться запитати: через скільки часу засиплемо сміттям навколишні яри, рови, лісосмуги і вдаватимемо, що нічого не відбувається?
Не дивлячись на перелічені складності у сфері збору та утилізації твердих побутових відходів в умовах сьогодення України, маю надію, що у спів­праці з органами влади та місцевого самоврядування роботу у цьому напрямку буде вдосконалено і впроваджено існуючий позитивний досвід.
Повертаючись до заголовка. Вважаю, що іншого шляху, як стати всім нам європейцями, не існує. Щоправда, відбутися це має через непростий процес самовдосконалення, самоусвідомлення своєї ключової ролі в суспільстві. Маю глибоке переконання, що різнокольорові контейнери для роздільного збору сміття, енергоефективна та ресурсозаощадлива утилізація відходів, а, як наслідок, і чисті, охайні міста та села – це наше майбутнє. Сподіваюсь, що близьке…
Людмила БАБАК,
директор ТзОВ
Комунальних підприємств.

Comments are now closed for this entry