Тридцять один місяць перебувала Здолбунівщина під гнітом фашистських загарбників. До війни тут працювали цукровий, цементний, цегельний і лісопильний заводи, промислові комбінати й артілі, машинно-тракторна станція і майстерня, було організовано 23 колгоспи.
Окупанти зруйнували цукровий і цементний заводи, інші підприємства, міську електростанцію, спалили залізничний вокзал, а також значну кількість житлових будинків, шкіл, лікарень, культурно-побутових приміщень. Фашисти знищили сільськогосподарську техніку машинно-тракторної станції, з ряду підприємств вивезли устаткування. Гітлерівці загарбали або знищили 8210 коней, 20519 свиней, 13415 голів великої рогатої худоби.
Згідно з даними перепису 1939 року, в Здолбунівському і Мізоцькому районах проживало 68756 людей. Після визволення - 48646 мешканців.
У самому Здолбунові гітлерівці розстріляли 6 тисяч жителів міста. Місцем розправи над мирним населенням обрали кар’єри цементного заводу.
Під час варварських нальотів ворожої авіації вже після звільнення міста було зруйновано 680 будинків.
Минули місяці напруженої праці, поки трудящі домоглися успіхів у відбудові свого рідного міста. Було відновлено будівлю середньої школи № 1, міську лазню. У 1944-1945 рр. у місті було зведено 48 нових будинків, відремонтовано - 470. Тільки у 1945 році ввели в експлуатацію 3207 квадратних метрів житлової площі. Трудящим міста виділили 135 квартир.
Після визволення Здолбунівщини радянськими військами відновили свою роботу виконкоми міської, районної та сільських рад.
У 1944-1945 роках в Здолбунові були відбудовані і почали працювати цегельний, цементний і лісопильний заводи, промислові комбінати й артілі, відновили свою діяльність і машинно-тракторна станція та машинно-тракторні майстерні. У Мізочі запрацювали електростанції промкомбінату та цукрового заводу, райпромкомбінат, пивзавод, молокозавод, взуттєва майстерня, слюсарня, кузня. У перші місяці після визволення було відбудовано міську та залізничну електростанції, залізничний вокзал. Успішно велись роботи з відбудови й розширення промислових підприємств міста. З різних куточків Радянського Союзу надходили устаткування, будівельні матеріали.
У червні 1945 р. колектив Здолбунівського цементного заводу випустив перші 600 тонн цементу. Працівники Здолбунівського цегельного заводу надіслали до Києва для відбудови Хрещатика 2124,3 тис. штук цегли.
А в серпні 1945-го в Здолбунівському міському парку почалося будівництво пам’ятника на могилах воїнів, які полягли в боях за визволення Здолбунова. У місті відкрилась взуттєва майстерня, де обслуговували інвалідів Великої Вітчизняної війни. Завершились роботи з відбудови готелю. Налагоджували телефонний зв’язок із селами району.
У 1944-1945 рр. Здолбунівські міська та районна ради для будівництва приміщень залізничної та районної лікарень, дитячого садка та ясел станції Здолбунів, будівництва житлових будинків мешканцям міста, а також для організації радгоспу, підсобних господарств та під городи підприємствам і громадянам району виділили земельні ділянки загальною площею 2990,6 га.
До війни у Здолбунівському і Мізоцькому районах діяло 159 приміщень для роздрібної торгівлі, 10 підприємств громадського харчування, 43 заготівельних пункти. Після визволення цих районів радянськими військами в них діючими залишились 12 приміщень для роздрібної торгівлі, 4 підприємства громадського харчування і 9 заготівельних пунктів, причому в Мізоцькому районі не було жодного заготівельного пункту.
Відроджувались медичні заклади. У 1944 році в Здолбунові у приватному будинку відкрили лікарню, почали відбудовувати лікарню в Мізочі. Згодом у Здолбунові звели і залізничну лікарню і дитячі ясла.
Восени 1945 р. на Здолбунівщині вже функціонували районна лікарня і 12 медичних пунктів, з них 6 - на селі. Всі пункти були укомплектовані медперсоналом. Також у 1945-му було завершено вудбудову амбулаторії в Мізочі.
У 1940 р. у Здолбунівському і Мізоцькому районах діяли 69 шкіл, в яких навчалося понад 8000 учнів. Після визволення залишилось 43 школи, де навчався 2931 учень. Зокрема, у Здолбунівському районі в 1944/1945 навчальному році працювало 25 шкіл, в яких був 161 клас і навчалося 3732 учні. У тому числі середніх шкіл - 3 (в них класів - 46 з охопленням 1188 учнів), неповних середніх - 5 (в них класів - 47 з охопленням 1454 учнів), початкових - 17 (в них класів - 68 з охопленням 1090 учнів).
У 1944 р. в Здолбунові також відкрили професійно-технічне училище, яке готувало залізничників, та клуб залізничників.
Відповідно до постанови виконкому Рівненської обласної ради від 24 травня 1944 року в м. Здолбунів, по вул. 8-го Березня, 10-12, був організований дитячий будинок для дітей-інвалідів на 70 ліжок, якому було додатково виділено 10 га землі для ведення підсобного господарства.
У Здолбунові в 1945 році відкрито 2 дитячих ясел, дитячий садок, будинок для сиріт.
У вересні 1944 року в с. Урвенна відкрили початкову школу з українською мовою навчання та початкову школу з чеською мовою навчання для дітей колоній Три Корчми і Покоси Глинської сільради.
Першого післявоєнного року в Мізочі відкрили середню школу. Розмістили її у двох пристосованих приміщеннях. У 1944-1945 навчальному році там навчалося 512 учнів, працювало 22 педагоги.
У 1944 р. у школах м. Здолбунів та сіл Здовбиця, Гільча Чеська і Глинськ було організовано мережу їдалень та буфетів для забезпечення школярів гарячими сніданками й обідами.
У 1940 р. в районі діяло 13 бібліотек і 34 клуби, після визволення - 2 бібліотеки і 6 клубів. У перші післявоєнні роки в районі відновили роботу 9 клубів, 7 хат-читалень, 2 кінотеатри, 2 райбібліотеки, 2 сільських бібліотеки з книжковим фондом 4000 томів. Працював радіовузол, який мав близько 400 радіоточок.
Відроджувалось і сільське господарство. Так, у 1945 р. було повністю повернуто селянам землю, відібрану фашистськими загарбниками, селянським господарствам видано 402 коней, господарствам бідняків та сім’ям військовослужбовців видано 11 тис. крб. допомоги.
У 1944 році в Здолбунові запрацювала МТС, яка мала 8 тракторів і 1 комбайн. МТС допомогла в обробітку землі та збиранні врожаю 4936 сільським господарствам району. Того ж року відновила свою роботу МТС в Мізочі. У 1945-му відновлено колгосп ім. РСЧА в Мізочі. Головою артілі хлібороби обрали Ф. Д. Марчука.
Проводились наради керівників району, де обговорювались питання всебічної допомоги фронту, хлібопоставок, допомоги родинам військовослужбовців. Ключовим завданням у роботі влади було забезпечення здачі сільгосппоставок державі.
Попри важкі умови, мешканці Здолбунівщини частину своїх запасів віддавали у фонд Червоної Армії. На підставі постанови РНК УРСР від 19 лютого 1944 року та постанови Рівненського обкому КП(б)У і виконкому обласної ради від 22 лютого була затверджена площа для нарахування по здачі державі у фонд Червоної Армії зерна і картоплі з врожаю 1943 р. по району - 14568,74 га з 4722 господарств з планом здачі зерна 10688,42 центнера і картоплі - 5931,47 центнера. Господарства громадян похилого віку і родин військовослужбовців були звільнені від поставок зерна і картоплі з врожаю 1943 року.
Тільки за 1945 рік у Здолбунівському районі було відремонтовано 57 кілометрів доріг, збудовано і відремонтовано 90 метрів мостів.
Здолбунівщина відроджувалась для нового життя після тяжких років німецької окупації.
Ольга ЧЕРВІНСЬКА,
головний спеціаліст
Державного архіву
Рівненської області.
