В історії кожної нації є події, які пам’ятають усі наступні покоління і якими гордяться. Наша держава знає багато таких подій, оскільки боротьба за українську державність писалася кров’ю не одного покоління. Гідне місце в історії цієї боротьби посідають 300 звичайних студентів - крутянців, які віддали молоді життя за свою Батьківщину.
Холодного січня 1918 року група студентів та учнів київських вишів протягом 5-ти годин стримувала навалу московської орди на українську столицю. Ворожа армія на чолі з Муравйовим перевищувала чисельність оборонців Києва в кількадесят разів – на кожного українського бійця приходилося понад 100 ворожих солдатів. Молоді герої билися до останнього подиху, а в заключну атаку, з вигуком “Слава Українській Державі!”, йшли лише з багнетами від рушниць. Але, незважаючи на це, жоден із бійців не зрадив товаришів і не перебіг до ворога. В полон потрапило лише 27 молодих українців, на яких московська армія продемонструвала всю жорстокість свого режиму. Їх довго катували, в кінці наказавши стратити. Як згадують очевидці, всі крутянці йшли на загибель з високо піднятими головами. Стоячи на ешафоті та дивлячись смерті в лице, один із наймолодших героїв почав співати гімн Української Держави, решта підхопили пісню - і український славень залунав околицями.
Приклад Героїв Крут, молодих хлопців, надихав не одне покоління українських патріотів, які боролися за незалежність нашої Батьківщини, інколи йдучи на вірну смерть. Молоді захисники мали вибір: або продовжувати навчання, радіти життю, або - боротися за свободу свого народу. Це вам нічого не нагадує?
Сьогодні нашому поколінню, яке у 1991-му отримало “на блюдечку” незалежну державу, вочевидь, недостатньо лише згадувати мужність трьохсот крутянців пафосними словами на мітингах чи концертах, розповідаючи, якими вони були героями і як нам їх потрібно наслідувати. Може, саме зараз прийшов час, щоб реальними справами, а не яскравими виступами та Хвилинами мовчання вшанувати тих, для кого слова “згинуть наші вороженьки” були не лише рядками з відомої пісні, а й закликом до конкретних дій.
Отож, давайте не осоромимо слави наших хоробрих предків - крутянців, упівців, холодноярців, усіх, кого ми знаємо і не знаємо, та покажемо, що українська нація - незборима, бо на крові полеглих героїв виросли ті, хто готовий продовжити початі ними справи.
Сергій КОНДРАЧУК,
Олександр ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ.
