Є у нашому закладі невеличкий та затишний кабінет, де панує особлива атмосфера. Це - студія “Палітра”. Упродовж багатьох років тут формувався справжній осередок позитивної енергії. Її випромінюють і розміщені в кабінеті роботи вихованців студії, котрі, наче пазли, складають цілу яскраву історію. Отож, приміщення це радше схоже на музей живопису та декоративного мистецтва. І справжньою господинею у ньому є Валентина Володимирівна ЧУБАЄВСЬКА (на фото). Із нею спілкувалися вихованки літстудії “Зорецвіт”.
- Валентино Володимирівно, чи пам’ятаєте той момент, коли вперше відчули, що фарби і пензель - це саме Ваше?
- Ще у дитинстві відчула потяг до цього виду мистецтва і тому стала відвідувати підлітковий клуб «Юність», де взяла багато корисного для себе. Згодом вступила до Рівненської художньої школи, яку закінчила на відмінно. А взагалі, ще коли ходила у дитячий садок, всі вихователі казали, що маю хист до малювання. Все моє життя із цим якось одразу пов’язалось, тому я ніколи не мала проблем з вибором професії.
- Минуло вже чимало років відтоді, коли Ви переступили поріг тепер уже рідного Вам закладу. Чи вдалося Вам реалізувати свій талант саме навчаючи живопису вихованців?
- Дійсно, у колективі центру творчості я вже 25 років (до цього 2 роки працювала в одній з Рівненських шкіл). Прийшла в новий заклад, коли він ще мав назву “Будинок піонерів”. Та копітка праця, мета якої - передати свої навички та вміння дітям, лишалась незмінною. Адже хлопчиків і дівчаток, які приходять до мене, навчаю тут не тільки живопису, а ще й основам графіки, скульптурі та декоративно-прикладному мистецтву. Так що у центрі творчості можливостей для втілення своїх мрій у життя в мене стало набагато більше. Моє завдання - дати старт, поштовх творчості вихованців, допомогти їм у перших кроках до здійснення їх бажань.
- Скажіть, Вам за час роботи стрічались справжні таланти серед дітей? Чи хтось із них здобув професію, пов’язану з живописом?
- Так, зустрічались, і їх дуже багато. Шкода, що у Здолбунові немає художньої школи. Вважаю, рано чи пізно її мають відкрити, аби дітям простіше було здобувати художню освіту.
- Валентино Володимирівно, склалось так, що Ви проживаєте у місті Рівному, але в Здолбунові Вас багато хто знає і шанує як творчу особистість. Розкажіть, будь ласка, про свої досягнення. Які з них для Вас найцінніші?
- Усі здобутки пов’язую зі своєю педагогічною діяльністю. Мої успіхи - це досягнення моїх вихованців. Працювати як професійний художник, відверто кажучи, немає часу, тому що весь він присвячений дітям. Минулого начального року студія “Палітра”, котрою я керую, здобула звання “зразкова”, а також стала переможцем обласного етапу VI Міжнародного екологічного конкурсу “Здоров’я може бути смачним”. Мої вихованці посіли третє місце в обласному заочному гуманітарному конкурсі “Космічні фантазії» Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання “Сузір’я” (в розділі “Космічне мистецтво”). І це тільки за останній час.
- Ваші заняття у багатьох колег викликають справжнє захоплення. Маєте власну методику. Ви - єдиний у закладі керівник, якому присвоєно звання методиста. Чи легким було сходження на цю вершину?
- Скажу відверто, звання методиста здобути доволі важко. Пройшла цей шлях, доклавши чимало фізичних та розумових зусиль. Адже це, насамперед, велика праця: збір методичного матеріалу і робота з ним; а потім затвердження опрацьованої документації на різних рівнях. А загалом кожне досягнення потребує великої самовіддачі.
- До Вашої думки завжди дослухаються в колективі. Що, на Ваше переконання, сприяє або заважає розвитку позашкільної освіти?
- Естетичному вихованню належить суттєва роль у процесі духовного збагачення людини. Ми живемо в неспокійному світі відчуження людини від духовних джерел. Прагматизм, бездуховність поглинули сучасну молодь і віддалили її від культури. Тому я бачу роль позашкільного закладу в тому, щоб за допомогою наближення дітей до прекрасного повернути їх до духовності.
- Чим захоплюєтесь на дозвіллі?
- Вільного часу маю дуже мало. Раніше займалася писанкарством, у мене є колекція писанок. Володію технікою макраме, шию, вишиваю. Також розписувала кухонні дощечки, виготовляла подарунки друзям.
- Відомо, що Ви у своєму кабінеті провели не один майстер-клас. Також свого часу Ваше вміння могли оцінити вчителі в РОІППО, де Ви викладали.
- Це справді так. Просто я завжди готова поділитись з іншими людьми усім, що вмію.
- Чи є у Вас життєве кредо?
- Скоріше, це девіз моєї педагогічної діяльності. І звучить він так: “Якщо ми зможемо змінити на краще наш внутрішній світ - зможемо змінити і світ навколо нас”.
- Дякуємо за розмову.
Спілкувалися
Вікторія СТЕЦЮК
та Олена НІКОЛАЙЧУК.
