Здається, зовсім недавно, до мене підійшла мама Марійки і попросила звернути увагу на віршовані спроби її доньки. Використовуючи свою методичну розробку з поетики, застосував до зовсім юного обдарування індивідуальний підхід. Спливло не так багато часу – і мене вразило, наскільки виросла технічно ця талановита дівчина. Сьогодні пропонуємо читачам ознайомитись з кількома її поезіями.
Ю. Бржечко.
Про Україну
- Де найкраща є земля? -
запитала в мами я.
- Там, де клекіт журавля,
батько й матінка твоя,
де цвіте верба й калина
там, де рідна пісня лине!
- Де найкращий край на світі? -
сестронька питає в тата.
- Там де мова, ніби квіти,
там, де кожен день, як свято.
В вишиванках вся країна -
це ж бо наша Україна!
Всіх єднає нас гопак
й вправне рукоділля.
Кожен з нас в душі козак:
чи з Волині, чи з Поділля!
Збережімо ж рідну мову,
материнську колискову,
що співає рідна ненька
дитиночці дорогенькій,
й стиха рідними словами
молиться за нас ночами!
Зимове
А за вікном уже зима.
Холодний вітер дме сердито,
Летять пушинки, мов крізь сито,
І літніх днів давно нема.
Щипає щічки морозець…
Метелиця кружляє в танці!
І вдень, і ввечері, і вранці
Нас гострий коле вітерець.
Бруднулі й чарівник
Жили собі на світі
неакуратні діти,
ніколи не вмивались -
води вони боялись;
в них хлів, а не кімната,
сміття вже повна хата.
Прийшов до них раз чарівник
і каже: “Бруд увесь, щоб зник!
Все швидко прибирайте
вуха повимивайте,
мікроби повбивайте,
сміття все позбирайте,
бо будете комашками
жуками і мурашками!
Сюди до вас ще повернусь,
кімнати всі тут роздивлюсь”.
Полякалися бруднулі,
і тепер вони - чистюлі!
