5 грудня в Україні відзначається день працівників статистики. Саме у цій відповідальній сфері майже 35 років трудилася ветеран праці Галина Миколаївна Стецюк, яка нині вже понад десяток літ перебуває на заслуженому відпочинку. Проте її й досі поєднують з колективом відділу статистики в районі дружні стосунки. Колеги постійно їй телефонують, цікавляться життям-буттям, вітають зі святами. Вони ж і порадили мені написати про цю скромну жінку.
Зустрічала мене Галина Миколаївна у своїй оселі радо і доброзичливо. Щиро посміхаючись, раз по раз повторювала: «Та що про мене писати, я звичайна, проста, нічим особливим не відзначаюсь». Проте, поспілкувавшись з нею, я переконалася, наскільки вона душевно багата, щира, з відкритим і добрим серцем людина, гарна оповідачка, полум’яна патріотка України, а ще - вправна господиня, турботлива мама й бабуся, дбайлива дружина, надійна помічниця й порадниця свого чоловіка.
Все життя Г. М. Стецюк пов’язане із Здовбицею, де народилася у 1944 році у звичайній сільській родині. Тут навчалася в школі, тут поєдналала свою долю з Володимиром Михайловичем, з яким в селі побудували будинок, народили й виростила двох дітей, діждалися трьох онуків. Разом подружжя прожило у мирі і злагоді 48 років.
Сім’я і робота - це дві частини життя Г. М. Стецюк, нерозривно пов’язані, бо обидві були для неї однаково важливі, давали змогу реалізувати себе в різних статусах.
Свою трудову діяльність Г. М. Стецюк розпочала у відділі статистики у 1965 році, як тільки був утворений Здолбунівський район, на посаді рядового інспектора з обліку після закінчення Рівненського сільськогосподарського технікуму. Тож Галина Миколаївна є свідком і безпосереднім учасником процесу становлення і розвитку статистичної служби на Здолбунівщині.
За час роботи у цій установі на різних посадах показала себе грамотним, добросовісним спеціалістом. Завжди акуратно, чітко виконувала свої обов’язки, була чесною і принциповою, вимогливою до себе й до підлеглих. Це дозволяло дисциплінованому й відповідальному працівнику досягати високих результатів у праці, за що вона неодноразово отримувала подяки, почесні грамоти. Найзнаковішою нагородою є Почесний диплом Держкомстату СРСР і ЦК профспілки працівників держустанов, який їй вручили у 1987 році.
Галина Миколаївна завжди була прикладом для інших, користувалася повагою в колективі, серед бухгалтерів та економістів району, і не лише за професійність, а й за чуйність, вміння знаходити спільну мову з кожним, за веселу вдачу, високу моральність. Вона охоче ділилася секретами фахової майстерності з молодшими колегами, передаючи їм свій досвід.
І нині, будучи на пенсії, Галина Миколаївна залишається такою ж енергійною та заповзятою. Не може сидіти без діла. Разом з чоловіком мають чимале господарство - корову, теля, свиней, пораються на городі. І в цьому Галина Миколаївна знаходить задоволення, бо без роботи себе не уявляє, про що відверто зізнається:
- Все життя звикла працювати, і від цього маю втіху й розраду. Іноді я забуваю скільки мені років, хоча у квітні наступного року буде 70. Здається, що, набравши розгону замолоду, я й досі не можу зупинитися, - так, жартуючи, образно описує свій характер жінка.
І, дійсно, життєлюбності й ентузіазму Галини Миколаївни можна позаздрити. Саме про таких кажуть - молодий душею.
Донедавна улюбленим заняттям Галини Миколаївни було рукоділля. Вона вишила прекрасні українські сорочки своїм рідним, рушники на весілля для внучки та інші вироби, які можна назвати справжніми шедеврами. Та, на жаль, зір погіршився і довелося відмовитися від цієї справи.
Г. М. Стецюк цікавиться подіями, які відбуваються в країні, світі, вболіває за нашу державу, їй не байдуже, що чекає Україну в майбутньому. Вона - неодноразовий учасник патріотичних зібрань на Козацьких могилах, щорічно буває на Гурбах. Любов до рідної землі, українських традицій, культури, мови, щиру віру у Бога вона зберегла з юних років, пронесла через усе життя й передала дітям і внукам.
Після годинного спілкування з привітною господинею я покидала затишну оселю Стецюків з приємними відчуттями в душі. Подумалось: як приємно, що в наш час суцільних проблем є люди, які вміють радіти життю, цінувати кожен його момент, випромінюючи навколо себе світло й добро, даруючи позитив оточуючим, які не байдужі до всього, що відбувається навколо. Саме такою мені й запам’яталася Галина Миколаївна Стецюк (на фото).
Людмила ВАСЮК.
