Чому всі живуть під одним небом, але бачать різні зірки?..
Людей дуже багато, думок ще більше, а зорі…їх не злічити! Може, ми на них не так дивимося? Може, зовсім не піднімаємо голови до прекрасного неба?
Зараз для нашого українського народу випав важкий час випробувань, змін, втрат і нових духовних набутків. На кожного з нас це діє по-різному. Одні добрішають, інші – стають нещасними, скаржаться на долю.
А особисто я побачив те, чого раніше ніколи не помічав. Мій внутрішній світ збагатився, знайшлися духовні цінності, а найголовніше – я полюбив життя, природу, себе!
Хай зараз і нелегкий час для нашої України, але я щиро радію, що живу у цьому часі. І дуже хочу, аби всі ми навчилися любити нашу рідну землю, себе на цій землі, інших людей.
Тож, може, всі разом піднімемо голови до яскравого зоряного неба і поглянемо на зірки по-іншому, з нового боку – та й станемо вільнішими на своїй землі!
Повірте, зірки не високо, і вони не чужі, вони наші, кожного з нас! Дотягнутися рукою можна до всього, просто потрібно поглянути на мету по-новому, від щирого серця повірити в свої сили, в себе, в свою зірку!
Полюбімо ж себе і життя, і воно обов’язково відповість нам взаємністю. І знайдімо свою зірку… Зірку свого щастя… Зірку щастя свого роду… Зірку щастя свого народу…
Андрій Пелант.

Comments are now closed for this entry