Репортаж з мертвого міста
Зона відчуження… Від цих слів відразу віє холодом, оскільки мало хто не знає трагічну історію цієї території. Території, де поліщуки зберегли свій традиційний уклад життя до того часу, коли на початку 70-х років на березі Прип’яті поблизу залізничної станції Семиходи була збудована Чорнобильська АЕС - перша атомна електростанція в Україні. Чи передбачали тоді, що назва древнього міста Чорнобиль назавжди пов’яжеться з однією з найбільших трагедій в історії України?
Чорнобиль дав свою гірку назву (так в народі називають полин звичайний) атомній електростанції. Проте дуже багато людей не тільки за кордоном, але і в нашій країні досі, незважаючи на численні публікації та телепередачі, не зовсім ясно уявляють, що Чорнобиль, лишившись скромним райцентром, в роки, що передували аварії, майже не мав ніякого відношення до АЕС. Головною ж столицею енергетиків стало молоде місто Прип’ять, що знаходилось за 18 кілометрів на північний захід від Чорнобиля.
Офіційна дата заснування і
фактична дата початку будівництва Прип’яті - 4 лютого 1970 року. А 14 квітня 1972 року - її день народження - в цей день Указом Президії Верховної ради УРСР місту було дано ім’я - на честь ріки, на якій воно було побудоване – Прип’ять. Ну а статус міста Прип’ять набула в 1979 році.
Місто розвивалось бурхливими темпами – в 1971 році робоча комісія прийняла перший 90-квартирний будинок, в грудні 1972 року побудована перша школа. До 1986 року в місті споруджено палац культури, будинок книги, кінотеатр, готель, 4 бібліотеки, школу мистецтв, комплекс медичних закладів, профтехучилище. Особлива увага приділялась будівництву різних дошкільних та спортивних закладів, адже середній вік жителів міста становив 26 років. Щорічно тут народжувалось більше 1000 дітей. Чисельність населення Прип’яті станом на листопад 1985 року складала 47 500 осіб.
Так розросталось місто аж до 26 квітня 1986 року…
…Евакуація відбувалась 27 квітня з 14 до 17 год. Населенню говорили, що це тимчасові заходи, тому з собою слід взяти лише документи… Чи підозрювали люди, що їм так і не доведеться побачити свої домівки знову?
Тепер місто мертве. Дивляться пустими зіницями вікон багатоповерхівки. Обсипаються фундаменти, вибито шибки. Самотньо рипить оглядове колесо на дитячому майданчику – колись тут сміялись діти… В закинутих квартирах помітно численні сліди мародерства – зняті чавунні батареї опалення, зникли меблі. Владу в місті взяла Природа – вулиці вкриті чагарниками, деколи навіть з вікон будинків проростають невеличкі деревця.
Коли потрапляєш в це місто, не покидає відчуття, ніби ти в страшному сні. Гнітюча тиша так впливає на свідомість, що горло відмовляється видавати будь-які звуки. Нечастий щебет птахів гармонійно сприймається в іншому місці, тут же він викликає дисонанс з довколишньою мертвою тишею… Самотнє місто назавжди лишило гіркий слід в душі.
Хитка екологічна рівновага нашого сьогодення може порушитись маленькою помилкою, прорахунками. І це нам яскраво показала катастрофа на Чорнобильській АЕС. Хочеться вірити, що наше та прийдешні покоління запам’ятають цей трагічний урок, і міст-привидів на нашій Землі більше не буде. А Прип’ять назавжди залишиться в нашій пам’яті сумним нагадуванням.
Оксана ГОЛОВКО,
начальник відділу наукової, еколого-освітньої роботи
та рекреаційного благоустрою НПП “Дермансько-Острозький”.
