Жителі сіл Уїздці і Здовбиця старшого віку, а зокрема освітяни, напевно, пам’ятають неординарну постать Петра Замосного, який разом із своєю дружиною Галиною, уродженкою Здовбиці, вчителювали у цих селах у радянські часи. За спеціальністю П. Замосний був вчителем біології та хімії. Всі знали його як людину щирої душі, чесну та принципову. Він був мовчазним і стриманим, йому довелося багато пережити. Але ніхто, навіть найближчі родичі, не здогадувалися, що Петро був полум’яним націоналістом і писав книгу про героїчну боротьбу українського народу проти німецько-московської окупації України у 1942-1962 рр. Лише після смерті автора у 1990 році його дочка, за фахом журналіст, віднайшла рукопис цього твору під назвою “Нові гайдамаки, або Гнів та помста України” і опублікувала в 2010 році в одному з приватних видавництв м. Тернополя, де нині й сама проживає. Кілька екземплярів цього видання мають у своїх домашніх бібліотеках і здовбичани.
Задум книги виник у 1942 році, а закінчено її у 1962-му й присвячено 20-річчю визвольної боротьби українського народу проти окупантів, Українській Повстанській Армії, її партизанам і підпільникам. Як зізнається у передмові автор, праця забрала багато сил, енергії, багато років життя, написана “болем і гнівом, кров’ю і слізьми”. А все для того, щоб сучасне молоде і майбутнє покоління знали “чия правда, чия кривда і чиї ми діти”, знали справжню історію України.
Петро Замосний (Орел Сизий – саме таке псевдо обрав собі сам автор) писав книгу у глибокій конспірації зі спогадів учасників УПА, очевидців, партизан і підпільників, рідкісних документів, з оповідань симпатиків цієї боротьби, роками збирав факти історичних подій, опрацьовував їх, бо хотів залишити для нас, нащадків, правду.
Заперечуючи нав’язану нашому народу істориками-фальсифікаторами, радянською пропагандою думку про те, що боротьба УПА була “політичним бандитизмом”, “війною проти свого українського народу”, автор переконливо доводить, що створена у складний історичний період Українська Повстанська Армія, її частини “Поліська Січ”, “Нові гайдамаки” та ін., їх партизанські загони і підпільні групи, до лав яких вступали кращі сини і дочки України, вели справжню народну війну проти старих і нових окупантів – зухвалої шайки Гітлера і кліки Сталіна, їх прислужників, зрадників українського та інших поневолених Москвою народів. Так український народ в незламній боротьбі із зайдами відстоював свою волю, свободу, мріяв мати свою власну, ні від кого не залежну Українську державу, і ніколи не корився хижим агресорам, які здійснювали справжній геноцид над українською нацією, її мовою, культурою, звичаями.
“Пишучи її (книгу), - зізнається П. Замосний, - я бажав зробити все, що можна, для загальнонародної української справи, внести й свій невеликий внесок у здійснення великого ідеалу Свободи”.
Як стверджує дружина автора Галина у “Слові про чоловіка”, вміщеному у книзі, Петро Замосний любив усе, що його оточувало, бо любив саме життя, яке він “з великою вірою у Ясний день поклав на вівтар рідної Землі”.
Людмила ВАСЮК.
На фото: Петро ЗАМОСНИЙ та його книга.
