М. Р. Юрчук.
У далекий повоєнний час у великій родині Мельників із села Мости народилась дівчинка - Марусинка. Батьки її були хорошими газдами, згодом і по-вуличному їх прозвали Господарі. Тепла і чуйності у Марійчиної мами вистачало не лише на свою сім’ю - за порадою, допомогою до жінки приходили й односельці. І для всіх у цій родині знаходилось співчуття, а з бідною людиною було чим поділитись...
Дітей у сім’ї було шестеро. Росли вони, знаючи різну роботу, виконували її відповідально, бо до слова мами завжди ставились з повагою. З дитинства ввібрала в себе родинну щирість, душевність та доброту і героїня моєї розповіді - Марія Романівна Мельник (згодом - Юрчук). Вона завжди прагнула бути схожою на свою матусю. Перейнявши від неї одну з найкращих людських рис - милосердя, - стала медиком, закінчила Рівненське медичне училище. Працювала у лікарні в селищі Мізоч спочатку медичною сестрою, потім обіймала посаду старшої медсестри.
За сумлінність і старанність у праці Марію Романівну не раз відзначали грамотами. Але найціннішою для себе нагородою вона завжди вважала щире “спасибі” від тих, кому допомогла.
Коли настав час виходу на пенсію, Марія Романівна просто не змогла сидіти, склавши руки, відчувала, що і надалі має служити людям, бути потрібною їм, дбати про знедолених. За покликом душі прийшла на роботу у Здолбунівську районну організацію Товариства Червоного Хреста України медичною сестрою милосердя.
Нині обслуговує пані Марія більше сотні одиноких людей похилого віку. Роботи їй інколи вистачає й у вихідні. Бо ж як відмовиш людині, якщо знаєш, що твоя допомога їй вкрай потрібна? Звикли старенькі до своєї рятівниці.
Марії Романівні вдалося налагодити тісну співпрацю з дільничними лікарями та працівниками Мізоцької селищної ради, з ними вирішує наболілі питання своїх підопічних. А командна робота з колективом та учнями Мізоцького НВК дає можливість щоразу на високому рівні проводити червонохресні акції, місячники, просвітницькі заходи. До речі, колектив саме цього НВК у обласному конкурсі на кращу первинну організацію Товариства Червоного Хреста України в навчальних закладах “Червоний Хрест і молодь” виборов ІІ місце.
Марія Романівна усе життя вдячна своїй матусі, що та навчила її любові до людей, за отримане у спадок милосердя. Вона щиро вірить, що цей родинний скарб пронесуть крізь літа і її діти, онук. Адже, коли маєш у серці вогник доброти і чуйності, - життя прекрасне.
Марія БЄЛІКОВА,
голова Здолбунівської районної організації
Товариства Червоного Хреста України.
